Підручник для вбивць

Справа розпочалася п’ять років тому, коли в передмісті Вашингтона найманий убивця Джеймс Пері, сумлінно виконуючи замовлення такого собі Лоренса Горна, холоднокровно замордував його колишню дружину Мілдред, їхнього восьмирiчного сина Тревора, а заразом і няню Дженіс Сондерс, котра доглядала за хлопчиком-інвалідом. Причиною вбивства, як (майже) завжди, були гроші. Пан Горн, виявляється, сподівався успадкувати 1,7 мільйона доларів, що їх перед тим суд стягнув із лікарні на користь хлопчика, якому через недбальство лікарі заподіяли важку травму мозку.

За цю оборудку пан Пері дістав смертну кару, а пан Горн — довічне ув’язнення. Та родичі потерпілих на цьому не вгамувалися. Під час слідства вони довідалися, що вбивця суворо дотримувався приписів фахового підручника під спокусливою назвою «Убий чолов’ягу. Практичний посібник для самостійного виконавця». (Утім, назва «Hit Man» є доволі двозначною й може цілком означати що-небудь безневинне на кшталт «забойний чувак», себто успішний, модний, популярний хлоп’яга). Зміст книги, проте, не лишає жодних сумнівів, про яку саме «забойність» ідеться. Це, власне, й дало підстави американській Феміді розпочати процес проти видавців анонімної книги, котра «надихнула вбивцю й допомогла йому в скоєнні злочину».

Та справа виявилась не такою простою. Кільканадцять видавничих компаній, асоціація письменників, що пишуть романи жахів, інші творчі та правозахисні організації і незалежні експерти виступили з протестами, мотивуючи це необхідністю захистити одну з фундаментальних цінностей західного суспільства — свободу слова. Процес проти «Паладіна», на їхню думку, створює небезпечний прецедент судового переслідування за друковані тексти, навіть цілком безневинні, котрі можуть «надихнути» того чи іншого божевільного й навіть «допомогти» йому скоїти злочин, поставивши, таким чином, будь-якого автора й видавця перед судовою відповідальністю. Кілька фільмів, зокрема «Вроджені вбивці» Олівера Стоуна, вже наражались на подібні проблеми.

Тим часом американський Конгрес уже готує законопроект про заборону поширення різноманітних «провокаційних» посібників та інструкцій, зокрема щодо виготовлення вибухових пристроїв. Поки що таке чтиво можна вільно замовити поштою або й просто переглянути в Інтернеті.

Безумовно, різниця між кримінальними романами та посібниками для вбивць може бути такою ж невловимою, як і між «еротичними» виданнями і тривіальною порнухою. Й автори, й видавці «малинки», безумовно, знайдуть спосіб замаскувати свою продукцію під щось «престижніше» чи бодай «безневинніше». Та чи означає це, що їх треба звільнити взагалі від такої потреби — потреби постійного озирання й на громадську думку, і на кримінальний кодекс — ось питання, що хвилює нині, мабуть, не самих лише американців.