Про категорії успіху й неуспіху

5 грудня у Київському театрі ім. І. Франка відбудуться гастролі Московського театру-студії Олега Табакова. Актори представлять новинку репертуару — «Чайку» (прем’єра спектаклю відбулася в червні цього року). Слід зауважити, що досі ключа до чеховської драматургії до кінця не знайдено. «Пишу її («Чайку») не без задоволення, хоча надто брешу проти умов. Комедія, три жіночі ролі, шість чоловічих, чотири акти, пейзаж (озерний краєвид), багато розмов про літературу, мало дій, п’ять пудів кохання», — так Антон Павлович писав у листі до друга, видавця Олексія Суворіна. Як відомо, перша постановка «Чайки» провалилася на сцені «Александринки» (лише актриса Віра Комісаржевська зуміла ввійти в п’єсу Чехова й відчути свою героїню Ніну Зарічну). І тільки два роки по тому, у грудні 1898-го, на сцені Московського художнього загальнодоступного театру «Чайка» в постановці К. Станіславського й Володимира Немировича-Данченка розпрямила крила й полетіла. Але й нині режисери всього світу мізкують над питанням: «Як ставити Чехова?» Перефразувавши слова героя п’єси «Чайка», можна сказати, що кожен ставить Чехова так, як хоче і як може... Немає законів і канонів, зате є безмежне поле для режисерських ідей і концепцій. Костянтин Богомолов пропонує в Московському театрі-студії Олега Табакова свою версію «Чайки». Постановник зібрав на сцені прекрасний акторський ансамбль: Костянтина Хабенського, Марину Зудіну, Олега Табакова, Сергія Сосновського, Павла Ільїна, Яну Сексте, Павла Ворожцова, Надію Тимохіну, Олексія Комашка та Яну Осипову, для якої роль Ніни Зарічної стала першою на професійній сцені. Під час роботи над спектаклем актори мали перед собою конкретне завдання — зазирнути в героїв Чехова, як у дзеркало, побачити в них частинку самих себе, щоб вдихнути у них нове життя, зробити їх якщо не сучасними, то добре впізнаваними для глядача. Тригорінові Костянтина Хабенського, наприклад, увесь час нудно від надмірної уваги до своєї персони. Він стомився від усього і в першу чергу від самого себе, а точніше, від себе в мистецтві. Аркадіна у виконанні Марини Зудіної, на перший погляд, здається пані владною, навіженою, манірною, хижою, готовою на все заради досягнення мети, продовження свого щастя й молодості, а, по суті, виявляється тендітною, люблячою пані, яка боїться справжнього життя, справжніх проблем і тому тікає від них, закривається у придуманий одного разу спосіб. Резонером і спостерігачем робить Олег Табаков доктора Дорна. Він — справжній чеховський лікар: спокійний, урівноважений, незворушний, однаково холодний до всіх виявів життя. Свою «Чайку» режисер Богомолов називає «родинно-побутовою драмою, драмою про зіткнення столиці і провінції, про категорії успіху й неуспіху. Проте грані між цими протилежними поняттями стираються». І в результаті спектакль розповідає про нескінченно самотніх і глибоко нещасних людей, одні з яких увесь час прагнуть довести собі й оточуючим, що вони чогось варті, а інші просто пливуть за течією.