Вавилонська бібліотека, або Метаморфози Борхеса
Ми продовжуємо нашу розмову про нові книжки із серії «Майстри» від харківського видавництва «Фоліо». Сьогодні мова піде про Хорхе Луїса Борхеса та його «Вавилонську бібліотеку».
Беручи в руки цю книжку, треба бути готовим до всього. До того, що автор раптом засумнівається, чи справді він є він, а не хтось інший, і почне звертатися до себе самого, як і до сторонньої особи. Або до того, що те, що ми бачимо довкола, і є реальність, а не придуманий нами світ, а реальність — це насправді щось зовсім інше і перебуває вона зовсім не тут. Або до того, що в двох оповіданнях ми почуємо про одну і ту ж історію, яку розповіли два її очевидці, і щоразу це буде інша історія.
Якщо цю книжку раптом вирішить почитати товариство, в якому хтось є палким шанувальником Проспера Меріме, хтось інший — О. Генрі, ще інший просто захоплюється літературою напрямку магічного реалізму, а решта переважно читає класичні детективні романи в стилі Агати Крісті чи Рекса Стаута, то кожен знайде для себе у «Вавилонській бібліотеці» оповідання, що стане його улюбленим. Недаремно ж вона, зрештою, Вавилонська.
І зовсім не конче це повинні бути різні оповідання. Наприклад, така історія, як «Сад, у якому розходяться стежки», — своєрідний філософський детектив, у якому китайський мудрець придумує книгу-лабіринт, таємницю якої вдається розгадати англійському синологу. І полягає ця таємниця в тому, що герої «одночасно вибирають усі шляхи, які перед ними відкриваються. Автор створює для одних і тих же осіб різні майбутні часи, різні «завтра», які, в свою чергу, теж розгалужуються. Тут можливі одразу всі розв'язки, кожна служить висхідним пунктом для решти можливих ліній. Іноді доріжки цих лабіринтів зливаються в одну: наприклад, ви приходите до мене додому, причому в одному з можливих часів ви — мій ворог, а в іншому — мій друг».
Книжка Борхеса поставить перед вами безліч запитань, на які не існує відповідей, але сенс полягає в тому, щоб постійно ці відповіді шукати, «бо люди придумали слово «прощавай», бо все ж таки вірять у своє безсмертя, усвідомлюючи і минущість свою, і ефемерність». Ви заінтриговані? Тож вирушайте в мандри книжкою- лабіринтом.
