Вернісаж у... метро

У вестибулі станції метро «Золоті ворота» відкрився освітній художньо-документальний проект «Жіночий вимір: Марія Примаченко», присвячений до 110-річчя легендарної народної української художниці та Дня соборності України. Цей вернісаж нагадує нам про плинність часу і про те, що є в нашій історії події та постаті, яких ми не повинні забувати...

На десяти стендах можна побачити матеріали з фондів Центрального державного архіву-музею літератури і мистецтва України. На цій виставці можна побачити й одні з перших робіт Марії Овксентівни, які були створені мисткинею в 1930-х. Ці картини дивом вціліли у роки Другої світової війни, а згодом передані на зберігання до архіву-музею.

Проект знайомить шанувальників мистецтва із самобутнім світом української майстрині, а ще в цій експозиції представлені копії цінних архівних документів біографічного та творчого характеру. Зокрема, серія фотопортретів художниці (ці раритети передані до фондів музею відомим кінооператором Олександром Антипенком), а також унікальні світлини зі спадщини родини мисткині, що їх надала правнучка Марії Овксентівни — Анастасія Примаченко.

Як зазначають мистецтвознавці, роботи мисткині є поєднанням різних художніх стилів: імпресіонізму, неоромантизму, експресіонізму. Світ образів Марії Примаченко — казковий, фантастичний. В основі його лежать фольклорні легенди, народні казки та оповідання, враження від яких органічно переплетені з дозвіллям.

Усе так, як у казці: звірі, дерева, квіти розмовляють, борються за добро й стверджують його, знищуючи зло. Тема боротьби добра і зла проходить через всю творчість майстрині.

Примаченко посідає одне з найпочесніших місць серед визначних майстрів «наївного» малярства поряд з Арні Руссо, Ніко Піросмані, Іваном Генераличем, Іваном Нікіфоровим. Не маючи спеціальної освіти, художниця піднялася до світових висот!

«Роблю сонячні квіти, бо люблю людей, роблю на щастя людям, щоб квіти мої були як саме життя народу, щоб усі народи один одного любили, щоб люди жили, як квіти цвіли б на всій землі», — казала мисткиня.

Тема радості буття («Людям на радість» — так і зветься одна з її найвідоміших серій) поєднується з темою смутку: в багатьох роботах бачимо зображення уквітчаної, увішаної рушниками могили.

Все життя майстриня малювала звірів, але, за її словами, ніколи не була в зоопарку! Їй порадили цього не робити під час навчання в експериментальних майстернях при Київському музеї українського мистецтва, щоб не порушити її творчу уяву. Справжніх екзотичних тварин Марія Овксентівна вперше побачила в дорослому віці, на виставі у цирку, куди її привіз сам Сергій Параджанов.

М. О. ПРИМАЧЕНКО. 1988 Р. З ФОНДІВ ЦЕНТРАЛЬНОГО ДЕРЖАВНОГО АРХІВУ-МУЗЕЮ ЛІТЕРАТУРИ І МИСТЕЦТВА УКРАЇНИ

Можливо, не всі знають про те, що Примаченко однаково вправно малювала обома руками! Мисткиня також малювала ілюстрації до книжок. Зокрема, саме її малюнками прикрашені дитячі книжки «Ой коники-сиваші» (1968), «Товче баба мак» (1970), «Журавель» (1970), «Чорногуз приймає душ» (1971).

Була у Примаченко мрія — зібрати митців і розмалювати будинки в містах: «...що за дива витворили б — цвів би не лише садами Київ. Будинки б сміялися до людей...»

Її син Федір та онуки Петро та Іван також стали художниками. Під час аварії на ЧАЕС художниця з сином майже потрапляли під 30-кілометрову зону евакуації. Їй радили покинути село, але вона з сином залишилася там. І намалювала картину, на якій корова в постолах їсть отруєну радіацією траву...

Взагалі, за своє життя (упродовж 1930—1980 років) відбулося близько 60 виставок картин Марії Овксентівни, найвідоміші з них: «Калиновий берег», «Галя і козак», «Літа молодії», «Стародавній болотяний звір», «Ой у полі три діди».

Картини Марії Примаченко зберігаються в найвідоміших державних і приватних галереях, мистецьких центрах України, Франції, Болгарії, Австрії, Угорщини, Канади, Білорусі, Бельгії, Данії, Швеції, Португалії, Польщі, Чехії, Грузії та інших країн.

Марія Овксентівна створила понад 800 картин, 650 із яких нині зберігаються в Національному музеї українського народного декоративного мистецтва (до речі, «День» у № 2 за 10 січня цього року вже писав, що саме в цьому музеї до 25 березня демонструється унікальна виставка «Марія Примаченко. Фантасмагорії», де представлені понад 100 творів, більшість із яких маловідома широкому загалу). Тому всі, хто захоплюється народним мистецтвом, мають можливість зупинитися на мить, переглянути експозицію в метро, а потім піти до музею й відчути душевний релакс, позаяк твори мисткині нікого не залишають байдужим...

Нагадаємо, співорганізаторами проекту «Жіночий вимір: Марія Примаченко» виступили Спілка архівістів України, БО «Благодійний фонд «Творча спадщина родини Марії Примаченко» та КП «Київський метрополітен».

Виставка в арт-вестибулі станції «Золоті ворота» експонуватиметься до 23 лютого.