Віртуальний вернісаж

«Нині друкована графіка знову виходить на авансцену, бо люди дещо втомилися від тимчасовості сучасного мистецтва. Не можна казати, що вона — щось архаїчне. Це сучасне мистецтво, яке постійно змінюється, висвітлює актуальні питання», — каже Катерина ПІДГАЙНА, співкураторка виставки «Відбиток. Українська друкована графіка ХХ—XXI стст.». Цей проєкт мав відкритися в «Мистецькому Арсеналі» в березні, але через заходи безпеки з запобігання поширенню коронавірусу переноситься на травень.

Графічні техніки й нині залишилися такими, як були, наприклад, двісті років тому. Вони потребують значного хисту художника, що високо цінується людьми, які потребують потужного мистецького імпульсу. Саме тому такі медіуми, як графіка, залишаються популярними.

«Графіка ніколи не втрачала своєї крутості. Нею займалися найвизначніші митці Середньовіччя, Ренесансу, епохи бароко тощо. Україна не була винятком. До нас із 9появою друкованої книги «заходить» графіка і відтоді супроводжує кожен етап історії країни», — розповідає Ірина БОРОВЕЦЬ, співкураторка «Відбитку».

За допомогою кураторок виставки та officiel-online.com ми дізнаємося подробиці про українську друковану графіку, щоб ґрунтовно підготуватися до масштабного проєкту.

ЗЕНОВІЙ КЕЦАЛО. МОЛОДИЦІ З КРИВОРІВНІ, 1966, ЛІНОРИТ

Виставка «Відбиток» присвячена виключно друкованій графіці як медіуму, адже є ще авторська рисована графіка. Проєкт покликаний звернути увагу на те, що друкована графіка завжди є актуальною, з нею працюють як відомі, так і молоді митці. Останні її розвивають і осучаснюють, використовуючи нове формотворення, вони впроваджують мультидисциплінарність у графіці, яка все частіше виходить за межі паперу.

Експозиція репрезентуватиме зріз за 100 років (!), який в Україні поки ніхто не робив. Нині на графіку мода в усьому світі. Вона відповідає тренду arts & crafts, це ще один доказ на підтвердження того, що графіка є актуальним видом мистецтва.

Простежити трансформацію графіки за останнє століття, що на неї впливало і на що впливала вона в формуванні суспільства. Експозиція розпочнеться з робіт першого десятиліття ХХ столття, коли графіка остаточно стала незалежним медіумом, відійшла від суто книжкової ілюстрації. Початок ХХ ст. характеризувався буремним сплеском і розвитком різних стилів, експериментами, творчою свободою, зумовленою суспільно-політичними змінами. Тому графіка цього періоду дуже багата і на стильову різноманітність, і на образну.

Коли йдеться про радянські часи, варто згадати про те, що тотальна цензура вплинула і на графіку, але менше, ніж на інші види мистецтва, адже вона залишалася досить утилітарною, тобто графіку використовували насамперед для ілюстрування книжок, поширення інформації — на плакатах, листівках тощо. Графіки було дуже багато, тому весь її контент важко було відстежити, і, відповідно, не так сильно він піддавався цензурі. Хоча митці того часу мали дуже умовну свободу. Не варто забувати про українських художників, які стали відомими в еміграції. Наприклад, Якова Гніздовського, Аркадію Оленську-Петришин, Мирона Левицького, Івана Остафійчука та інших.

Ілюстрацію надано організаторами виставки