Вісім прем’єр – це багато чи мало?

Нині театралам немає де розгулятися бо у Києві практично розпочався «мертвий сезон». Попри спеку та короткі зливи, це не стає перепоною ні колективу Національного театру російської драми ім. Лесі Українки, ні шанувальникам Мельпомени. До речі, «лесінківці» активізувалися й у соцмережах: оголосили про відкриття сторінки театру в Facebook, а також скоро планують запуск власного каналу в мережі Youtube. Зараз кожного вечора активно працюють три сцени, а у залах — аншлаги! Про те, чим запам’ятається сезон, чим дивуватимуть публіку у наступному, і про найближчі гастрольні маршрути — наша бесіда з Михайлом РЕЗНIКОВИЧЕМ, генеральним директором-художнім керівником Театру ім. Лесі Українки.

ПРО ТЕ, ЩО Є

— У цьому сезоні ми представили вісім прем’єр, але я хочу виділити кілька робіт, які мають для нашого колективу принципове значення. Перш за все це «Оголена зі скрипкою», яку я поставив за п’єсою англійського драматурга Ноела Пірса Коуарда. За жанром це гостросатирична комедія. Вона зачіпає питання про цінності в житті і мистецтві, справжні та уявні, про фантастичні спекуляції громадської думки, про цинізм і жадібність, обгорнуті у глянець уявного духовного стоїцизму  та фальшиву порядність... Я вдячний усім артистам, які зрозуміли, як треба працювати у цій виставі.

Друга успішна новинка нашої афіші — «Загадкове нічне вбивство собаки» Саймана Стівенса за романом Марка Хеддона (постановка Кирила Кашлікова). Поступово Кирило Григорович виростає в дуже хорошого і серйозного режисера. І те, що це не комедія, а тонка психологічна вистава йде на аншлагах — «дорогого коштує»!

Хочу відзначити й виставу «Актрисі завжди вісімнадцять», яку можна назвати бенефісом Лариси Кадочнікової (популярну п’єсу «Спогади» Джона Маррелла поставив Давид Бабаєв). Лариса Валентинівна потрясаюче грає, а ще вона має мужність витримати і бути дуже органічною у такому складному сценічному матеріалі. До речі, з цією виставою актрису запросили на гастролі в Одесу, є також пропозиції про покази  ще з кількох міст...

Узимку ми випустили казку «Чарівник Смарагдового міста» за мотивами твору О. Волкова у постановці Ольги Гаврилюк, яка дуже сподобалась нашим маленьким глядачам і цю роботу ми теж вважає успішною...

Днями ми закінчили прийом у Студію при театрі. Хоча 5—6 чоловік пішли — бо це конкуренція і нічого з цим не поробиш, але набрали амбітних 12 особистостей. І маємо надію, що хтось із них відбудеться, як актор у нашому театрі...

ПРО ТЕ, ЩО БУДЕ

Під завісу сезону режисер Ірина Барковська відновлює аншлагову виставу «Дерева помирають стоячи», яка йшла у нас багато років і мала величезний успіх у публіки. Нагадаю, вперше ще у 1956 р. п’єсу Алехандро Кассона поставив на нашій сцені легендарний Леонід Варпаховський, де грали такі актори: Євгенія Опалова, Віктор Халатов... 2003-го відбулось нове прочитання цього твору із зірковим дуетом — Валерія Заклунна та Юрій Мажуга. Після смерті Валерії Гаврилівни (22 жовтня 2016 р. — Т.П.) цю постановку два роки не грали... Зараз головні ролі репетирують Ніна Ніжерадзе (Бабуся) і Віктор Алдошин (сеньйор Бальбоа). П’єса про людей сильних духом, які не згинаються перед нещастями і труднощами...

Я розпочав репетиції найцікавішого твору Жана Ануя «Пасажир без багажу», який був написаний у 1936 році. Дія відбувається у Франції за 18 років після Першої світової війни. Головний герой Гастон воював проти Німеччини, втратив пам’ять і багато років прожив у притулку для душевнохворих... Твір складний, і поки що важко йдуть репетиції. Коли ми тільки почали роботу, то я сказав акторам, що треба працювати від противного, від того, що ви вмієте. Природа почуттів у цій п’єсі така, що артисти повинні боротися зі своїми штампами, бо інакше нічого не вийде. Нині, після двох тижнів репетицій, тільки-тільки почалося щось «прокльовуватись»...

У наших планах спільна співпраця з німецьким режисером Еліасом Перрігом, який років 12 тому поставив у нас «Хто вбив Емілю Галотті» за трагедією Лессінга. У новому сезоні він поставить виставу «Підступність і кохання» за Шиллером. На прем’єру запросимо глядачів у листопаді, а потім Кирило Кашліков розпочне роботу над відомою п’єсою сучасного ірландського драматурга МакДонаха «Калека з острова Інішмаан». Це психологічна драма: історія каліки Біллі спочатку схожа на голлівудський фільм із хепі-ендом, чи на казку про Попелюшку. Тільки ця казка з чорним гумором по-макдонаховськи, а тому сентиментальний голлівудський сюжет в якийсь момент перевертається і мчить шкереберть...

До Нового року хочемо відновити виставу «Різдвяні мрії», як була поставлена Іриною Дукою у 2000 р. за п’єсою Надії Птушкіної і тривалий час була дуже популярною у публіки. Після смерті Олександри Захарівни Смолярової (24 травня 2014 р.) виставу зняли з репертуару...

ПРО ГАСТРОЛІ І ВНУТРІШНЄ ЖИТТЯ

Нас запросили до Ізраїлю на фестиваль, присвячений 100-річчю Національного театру «Габима». У кінці жовтня ми покажемо виставу «Вид с мосту» (за драмою А. Міллера, режисер К. Кашліков), яка з аншлагами йде у нас вже другий сезон... Із 17 по 24 жовтня, у рамках фестивалю «Слов’янські театральні зустрічі», у Чернігові ми покажемо постановку «Всюди один», яка вже чотири роки прикрашає репертуар нашого театру, за участі чудового актора-франківця Петра Панчука. Нагадаю, у цій виставі образ Кобзаря втілять два майстра сцени — Петро Панчук і Віктор Алдошин...

Що стосується внутрішнього життя колективу, то хочу зазначити, контрактна система підганяє артистів, заставляє більше працювати над своєю професійною технікою, молодь стає більш відповідальною... Тому, при всіх недоліках цієї системи, на мою думку, вона все ж дає свої плоди...

Новий сезон розпочнемо 21 вересня знаковою виставою — «У полоні пристрастей (Камінний господар)» за драмою Лесі Українки.