Загадки й страшилки

Виставу за казкою Евгена Шварца поставила режисер Ірина Стежка. Нова робота тюзівців вразила глядачів видовищністю, колоритом і... страшилками (в дусі фільмів жахів). Додавала ефекту димова завіса, що пускається в залу для більшого страху... Раптом перед сценою з темряви виникали два чудовиська у вигляді величезних дерев. Вони кидалися на головну героїню — Василину (Іоланта Пелепчук), яка кричала, відбивалася, намагаючись утекти. Але чудовиська її наздоганяли й продовжували мучити... Діти втискалися в свої крісла з розширеними від страху очима, дивилися, що ж буде далі...

Так неординарно почала «читати» п’єсу класика радянської драматургії Євгена Шварца режисер. Хоча цей драматург-казкар завжди вирізнявся легким почуттям гумору, а його твори — джерело доброї мудрості, тонкого смаку й повної відсутності грубого насильства й тим більше, жорстокості. Можна пригадати незрівнянні шварцівські п’єси: «Звичайне диво», «Попелюшку», «Казка про втрачений час», за якими поставлено відомі фільми, що на них виросло кілька поколінь глядачів. Тому дещо дивно, що Ірина Стежка пішла «кровожерливим» шляхом у своїй сценічній казці «Два клени».

Відсутність чітких завдань у акторів поставала в кожній сцені. Головна героїня Василіна у Шварца — символ відваги, мужності. Вона вступає в боротьбу з Бабою Ягою та іншою нечистю, аби звільнити своїх синів. А вистава ТЮГу чомусь була націлена на те, щоб розважити глядачів. Глибокої думки й повчальних моментів у виставі не спостерігалося. Адже діти, як відомо, відразу все наслідують і копіюють (як хороше, так і погане). Дивно виглядала і Баба Яга (Марина Андрощук), яка перетворювалася... то на Кармен, то на інших колоритних дівчат, але з кривляннями путан. Уся різнокольорова мішура у вигляді костюмів Баби Яги, її еротичних танців з молодшим сином Василини нагадували заїжджий балаган, нашвидкуруч збиту труппу. А як результат режисерських новацій — маленьким глядачам сподобалася спритна Баба Яга, і зовсім не справила на них враження блякла Василина. Адже в казці все має бути якраз навпаки. Ось і вийшла вистава про Бабу Ягу, яка молодиться, відвідує косметичні салони й Бразильські карнавали... А такий крен неприйнятний, і якщо вже доповнювати драматурга, то робити це треба зі смаком.

Сценографія вистави також не вражала різноманітністю. Картинка не мінялася впродовж двох годин. Дві величезні корчі на сцені, у яких важко було впізнати ті самі два клени (в них і знаходилися зачаровані сини Василіни), та ще періодично в’їжджала інвалідна коляска Баби Яги, обладнана різні пищалками й дзеркалами... і це миготіння, дим і грім стали, так би мовити, сценографією постановки.

У виставі «Два клени» конфлікт перетворився на розважальну подорож героїні до Баби Яги, а на шляху їй зустрілися Ведмідь, Пес і Кіт. Хоча у кожній казці завжди мораль — «добрим молодцям урок»… А чого навчить маленьких глядачів ця вистава тюзівців? Можна зрозуміти бажання режисера відійти від консервативних рішень і додати щось оригінальне в казку. А вже якщо наслідувати старі фільми (як, наприклад, тут — «Новорічна пригода Віті й Маші» з привабливою і комічною Бабою Ягою), то це справа взагалі невдячна. Тим більше, що діти режисерський «хід» вирахують умить.

Все-таки казка «Два клени» у Шварца героїчна, навіть патріотична. Адже сини Василіни захищають рідну землю, а у виставі нота героїзму абсолютно втрачена. «Барвисті виходи» Баби Яги геть затьмарюють сцени боротьби і звільнення зачарованих богатирів. Словом, все у новій виставі переплуталося, змістилися акценти. Проте дія розвивалася стрімко, і глядачі не нудьгували...