Жорстокі риби Наталії Пастушенко
Представлені в експозиції роботи мимоволі викликають у глядача певну прострацію сприйняття. Яскраві, насичені, іноді люмінесцентні кольори утворюють експресивний згусток емоцій. Одначе цю галасливу й радісну техніку Наталія застосовує для реалізації доволі похмурих і жорстоких сюжетів. Риби — ці мудрі й мовчазні істоти, надійно ув'язнені в релігійних і міфологічних сюжетах, у графічних мареннях Наталії, то шматують ногу сумної дівчини, то вигризають дірки в сукні іншої, то зухвало лізуть тунелями стравоходів, щоби порозкошувати в якомусь жіночому шлункові. На інших картинах зображено вагітних мутантами жінок. Чи відчувають ці героїні себе щасливішими, ніж потопельниця, в нутрощах якої вже вирують водорості, а навколо байдуже плавають ті самі маніакальні риби, — питання риторичне. І все ж, попри весь песимізм, картини Наталії Пастушенко теплі, наївні, життєрадісні, як піонерське свято. Сама художниця зізнається, що дисонанс між сюжетом і технікою його викладу — не концептуальний: «Просто я цікавлюся абсурдом, люблю чорний гумор. Загалом, настрій цієї виставки — сума істерики, радості і безвиході».
На вернісажі панував піднесений настрій. Адже найпохмуріший сюжет художниця долає бадьорою декоративністю своїх робіт. Це не перший парадокс Н. Пастушенко: зроблені нею декорації для тінейджерської телепрограми «Світ Nova» (СТБ) так само чудово компенсують банальність і сірість ведучих. Ще один вдалий цьогорічний дебют молодої художниці — оформлення «смолоскипівської» книжки новел С. Касьянової «Моя мурашина правда».
Отже, цього року графічний досвід Наталії Пастушенко збагатився важливим еволюційним кроком: після «книжкових» мурах і тарганів постали «вироби з риби». З дуже жорстокої риби.
