День... кота

Дуже цікавим є привід для вибору дати цього свята. Японською мовою слово «два» звучить як «ні», але у розмовному варіанті воно трансформується в «нян». А за дивним збігом, японці вважають, що коти нявчать не інакше, як «нян-нян-нян». Тож і виходить — «два-два-два», що можна витлумачити як двадцять друге число другого місяця.

Вважається, що коти потрапили до Японії з Китаю, ймовірно, в VI столітті нашої ери. Давніх предків сучасних котиків «брали на службу», щоб ті оберігали від гризунів священні буддистські книги, які везли з Китаю до Японії. А згодом, вже у восьмому столітті, їх почали навіть зображувати на картинах та ілюстраціях у книжках. Так коти стали популярними по всій країні й еволюціонували. Тож, як наслідок, з’явилася порода японський бобтейл — киці з круглими мордочками та коротеньким хвостиком.

Котів так уподобали японці, що вони навіть стали героями популярної японської скульптури — манекі-неко, більш відомої нам як «кіт удачі». Варіацій такої скульптури — просто безліч, цей образ втілено в найрізноманітніших кольорах і матеріалах. Утім, будь-яка з них, вірять японці, неодмінно приносить удачу.

Тож, сподіваюся, що й киця-манекі з мого малюнку принесе вам, щонайменше, добрий настрій та надію на все найкраще!