Дихайте глибше — ви в прямому ефірі
«Сніданок з «1+1» — дещо смачніший. Він з глядачами спілкується, стимулюючи і пожвавлюючи це спілкування нескінченними конкурсами і призами. Дуже дієвий, між іншим, спосіб. І призи, між іншим, непогані. А заразом і новини зі Слісаренком чи Добровольською послухати можна.
До речі, специфіка роботи ведучого новин вельми відрізняється від специфіки ведучого «студії прямого ефіру». Телепривабливість і добра дикція — те, чим нас підкуповують, наприклад, визнані лідери ТСН Алла Мазур і Ігор Слісаренко («1+1»), а також інші представники цього тележанру. Але за всього бажання безкінечно цим симпатичним людям не довірятимеш, розуміючи, що вони мовлять з висоти лише обізнаності телепідказчика і рідко кажуть щось «від себе». Ми бачимо ведучого новин на екрані щодня, але нічого про нього не знаємо. Його особистість — це закритий, невідомий і далекий від нас світ.
Зате як добре ми знаємо ведучих «студій прямого ефіру»! Тут цікава, яскрава особистість визначає левову частку успіху. Саме таке «особистісне» телебачення й демонструє «Новий канал», «студії» якого ми можемо споглядати майже цілодобово. Олексій Ковжун, Андрій Куликов, Лідія Таран, Сергій Армишев, Слава Фролова — це передусім цікаві співрозмовники, винахідливі й дотепні. Хоч і кажуть про спонтанність і нестрункість їхніх «програм» — це значно краще за парадну причесаність і нав’язливу нещирість. Можна боятися помилок і копіювати мертві форми, а можна помилятися, але бути молодими й непередбачуваними.
На звання молодої, непередбачуваної й передової з усякого погляду «студії» претендувала й «інформаційно-розважальна» програма «Не всі вдома» виробництва «Студії «1+1». Принаймні вона була задумана саме як програма «інтерактивного» телебачення, де все дуже яскраве, динамічне, дійове, і де існує прямий контакт з глядачем. А програма вийшла зовсім іншою. Ведучі (симпатичні, загалом, молоді особи) щосили намагаються бути розкутими й природними, але ці надприродні намагання викликають глибоке співчуття. Хочеться сказати: «Заспокойтеся, заспокойтеся, ну навіщо так нервувати». Швидше за все така поведінка в кадрі — результат неправильної режисерської установки. Ведучим «Не всі вдома» замість спілкування, внутрішньої дії нав’язують дію зовнішню. І народжується неприродність, надсадність і елементарний акторський затиск. Наприклад, згадані вище Армишев і Фролова з «Нового каналу» залишаються в кадрі самими собою, вони доброзичливо і безпосередньо спілкуються з глядачем і один з одним, а Саша Лозинська з Костею Грубичем залазять у чужу шкiру, стаючи такими собі масовиками, бо мусять розважати глядача. І зовсім не обличчя глядачів бачать вони в камері, а продюсерський перст, що вимагає дії, дії і ще раз дії. У результаті жертвами такого підходу стають і глядачі, і самі ведучі.
Прямий ефір — річ небезпечна. Він просвічує наскрізь, як рентгенівський знімок. Від нього не рятують дизайнери, гримери й оператори. Вдавати когось із себе набагато важче, ніж бути справжнім. Отож не впевнені — не ризикуйте.
