Фабрика парадоксу і абсурду
Один із найталановитіших спостерігачів за людьми А. П. Чехов стверджував, що «подлец-человек ко всему привыкает» . Фальшива монета абсурду перебуває в обігу лише через нашу звичку до всього адаптуватися. Вже нікого не дивує роздягнута красуня, яка рекламує меблі на обкладинці квитка (Центральні залізничні каси). Ніхто не скаржиться на слухові галюцинації, коли чує по радіо «Промінь» скаргу чоловіка, що в нього «почервоніло і свербить між пальцями». Приятель радить купити антигрибковий крем, і друзі радісно повторюють його назву. Куди більше можливостей для знущань над здоровим глуздом і гідністю споживача у телевізійної реклами. Продовжимо тему чоловічих достоїнств. Оскільки чоловіки пітніють на 50% більше, вони повинні купувати дезодорант тільки певної фірми. А двометровий, чудово збудований красень-швед для всіх зразкових господинь — це, без сумніву, холодильник. У героїв реклами своєрідні особисті пристрасті. До них на побачення ходить коробка фотоплівки, щоправда, з непоганими ногами. Легко завоювати милу дівчину з дорогого офісу. Досить подарувати їй пачку жуйок. Теледівчата можуть ощасливити себе самі. Їм у цьому допомагають трикутні прокладки, прокладки з крильцями. А найфатальніші дами купують прокладки чорного кольору. Чоловіки можуть досягнути того ж ефекту за допомогою пива. Важко запідозрити в психологічному здоров’ї персонажів сюжету про хрумкі подушечки. Молодик, ризикуючи життям, лізе на чужий балкон за напівпорожнім пакетиком жаданих ласощів. Без жодного слова зрозумівши, що гість цікавиться їжею, починає танцювати легкозбудливий грузин. Цікаво, що думають про розумові здібності глядачів творці подібних шедеврів? Адже це не «Вибрані моменти абсурду української реклами», а наше щоденне навантаження до передач.
Керівники каналів за рекламу (навіть тютюну і алкоголю) стоять горою. Їхній аргумент — за рекламні гроші можна зняти багато програм. Слiд думати — рейтингових, зі своїм баластом абсурду, які, своєю чергою, також подаватимуться в соусі реклами.
У жанрі абсурду одна з найпомітнiших — творчість коханої жінки сатирика Петросяна «Кышкин дом» (ICTV) . Я вже не кажу про тематику передачі — пiдбір Дідів Морозів і Снігуроньок для Нового року. Не всім же святкувати День конституції. Гумор народний: «И вот она нарядная на праздник к нам пришла. А все уже поддатые вповалку у стола». О.Степаненко , яка все естрадне життя не виходила з амплуа наївних простих дівчат, тепер перетворилася на господиню якоїсь агенції і надолужує прогаяне. У кожній сценці начебто відчувається — хто похвалить мене краще за всіх, той отримає погану репризу. І глядач терпляче витримує «бабусю на ім’я хочу» І. Аллегрову в ролі Снігуроньки.
Від появи в ефірі цього своєрідного гумору лише виграв «Аншлаг, аншлаг» («1+1»), який уже стабілізувався. Тут використали абсурд у буквальному перекладі — від глухого. Точніше, для глухого — футбольний репортаж зі смішним сурдоперекладом. В. Романцева зображала одна затяжка, а коли нервує — дві. Нічия — «перекладач» підіймав нічийну монетку і подібне.
Колись улюблений народом КВК («1+1») давно пережив пік своєї слави. Але популярність підтримується дивними методами. Так, фестиваль СТЕМів (студентських театрів естрадних мініатюр) більше цікавий учасникам, аніж глядачам. Це тренування артистизму в досить абстрактній формі. Ніхто не сперечається, КВК готує непогані кадри для ТБ, але якою ціною.
Не змигнувши оком, вислуховує безглузді версії можливого збагачення В. Коміссаров («Сім’я», «Інтер») . Варіанти такі: знайти товсту дружину; колишній в’язень хоче обзавестися дитиною і жити на матеріальну допомогу; чоловік знайомиться з нареченими за оголошенням і потім користується їхньою працею. Маска не знає, чи одружуватися з коханою — проституткою з доброю зарплатнею. Публіка на трибунах — «сусіди» — всерйоз обговорює варіанти, що пропонуються. Пригадується назва рубрики одного київського видання — «Рейтинг ненормованої мудрості».
На іншому людському полюсі гість «Фактiв. Детально з Дмитром Кисельовим» (ICTV) розумний і багатий Нікас Сафронов . Відомий митець малює свій образ так само, як і портрети, дещо прикрашеним. Але його світ — торжество буття і досягнення, про які можна лише мріяти, — надихає на звершення. «Наполеон у мистецтві» — це світська новина в чистому вигляді. Не приховує ціни на свої картини й способи отримання замовлень від президентів. Але ця розмова залишає приємний «присмак». На відміну від чорнушного демонстрування «дрантя» «Сім’ї» з поганим запахом.
Завдяки Кисельову зміг висловитися І. Суслов , власник агропромислової корпорації «Сквира» з однойменного міста Київської області, який, до речі, цими ж днями став героєм публікації в «Дні». Минулорічний «Фермер року» один із небагатьох може називати речі своїми іменами. Місцеву владу — мінним полем для фермерів, біржу праці — годівницею для пристосуванців, контрабандні цукор і сало — диверсією проти нашої переробної промисловості. Ведучий, страхуючи аграрія на складних термінах, примовляв, похитуючи головою, — парадокс. Цікаво, що першою зняла сюжет про сквирського новатора Л. Хазан («Вікна», СТБ) . Але зумів знайти потрібний формат розмови і розповісти про клубок суперечностей села вже Кисельов. Навіть ті, хто далекий від сільського господарства, схопилися за голову.
Тепер про інші парадокси. «Епіцентр-ТСН» («1+1») вказав ще на одну причину, з якої нас не поспішають кликати до НАТО. Дослівно «Майбутнє НАТО — це питання». 11 вересня висвітило громіздку систему Північноатлантичного альянсу й те, що здається нам непорушним, можливо, є вельми хитким. У надрах цієї організації зріють зміни, пов’язані з тим, що в світі змінюється світовий геополітичний баланс. Делегацію українських журналістів запросили до Брюсселя ( в результаті чого і з’явилась ця ексклюзивна інформація) для того, щоби зайвий раз нагадати про головне. Захід цікавить демократична, передбачувана Україна, яка б посилила, а не знесилила організацію.
Своя головоломка знайшлася і в «Подробиць» «Інтеру» . Там звернули увагу на невiдповiднiсть амбiцiй України та її можливостей. Важко розвивати енергетику без гідроакумулюючих станцій (ГАЕС). А країна ж планує в майбутньому експортувати електроенергію за кордон. Така станція в Україні, як і підводний човен, одна. Будівництво другої — Талиської в Миколаївській області — гальмується через нестачу коштів. Протести населення вдалося пригамувати. Десята частина від суми будівництва піде на соціальні потреби нерозбещених водогоном і газом миколаївців. А поки що електростанція шукає спонсорів.
Незвичайні висновки з української історії робив у «Свободі слова» (ICTV) , присвяченій Дню конституції, філософ С. Кримський . В Західній Україні землі було мало, що сформувало етнос індивідуалістів, близький до Західної Європи. Чого не скажеш про безкрайній лісостеп східних земель. Слобожанщина і Центральна Україна сильні колективізмом і взаємодопомогою. Ще одна риса східноукраїнців — незалежність і волелюбність, прагнення обходити закони. Це наслідок життя в прикордонних територіях, де кожен сам відстоював свої права. Тому прийняття та дотримання основного закону країни — найважливіший момент для нації.
Дм. Кисельов назвав Конституцію світлофором історії. А С.Кримський — правничим барометром, найважливішим підсумком української державності. Характеризує нашу ментальність і телефонне опитування глядачів. У чому для вас сенс життя — у грошах, у любові чи у владі? Зворотний зв’язок «Свободи слова» показав, що в любові.
Телевізор може бути й відображенням, і кривим дзеркалом дійсності. Він і галасливий ярмарковий Петрушка, і придворний блазень, якому дозволено говорити правду; і сумирний фокусник, і підступний дурисвіт. Використайте цей агрегат за призначенням — і нашарування абсурду до вас не причепиться.
