«Слово «Україна» тепер звучить по-новому»

Роман Віленський — давній знайомий газети «День», який бере участь у наших фотовиставках вже впродовж багатьох років. Позаштатний фотограф синагоги Бродського в Києві, він співпрацює з багатьма виданнями. Свого часу Роман закінчив Чернігівське вище професійне училище побутового обслуговування за спеціальністю «фотограф/фотохудожник», а нещодавно також Київський національний університет культури і мистецтв за фахом «оператор кіно і телебачення». З 2009 року — член Національної спілки фотохудожників України, попри молодий вік він вже мав персональні фотовиставки. Нинішня фотовиставка «Дня» стала для Романа найбільш врожайною на призи — загалом він здобув їх аж п’ять! Компанія «КокаКола Україна» відзначила його роботу «У тренді», Національний університет «Львівська політехніка» — фотографію «Конопата», а Фестиваль «Країна Мрій» та Посольство Грузії в Україні — знімок «Сон патріотки». Крім того, його робота «Конопата» здобула третє місце у номінації «Приз глядацьких симпатій». «День» поцікавився у Романа Віленського, як йому це вдалося.

— Романе, знаю, що ви берете участь у фотовиставці «Дня» не вперше...

— Для мене це вже сьома фотовиставка. Свої роботи я подаю з 2008 року й завжди принаймні одна потрапляє до експозиції. Минулого року було п’ять фотографій, але жодної номінації, а цього разу — п’ять знімків відібрали, а три з них було відзначено п’ятьма призами. Напередодні ми зустрілися з колегою Борисом Корпусенком, і він прогнозував, що, мабуть, цього року «День» покаже багато фотографій з Майдану. Так воно й сталося. Крім того, побачив на Фотовиставці багато війни, крові й загалом речей, які важко сприймаються. Хотілося б бачити ще трохи більше добра — знімки, які я надсилав на конкурс, були якраз спрямовані здебільшого на позитив. Приємно, що в експозиції багато патріотичних фотографій. До слова, справжній підйом патріотизму можна було спостерігати цього року, зокрема, на День незалежності — такого кількості національної символіки в одному місці я ще не бачив! Емоції просто переповнювали мене того дня.

— За яких умов з’явилися на світ відзначені призами роботи?

— «Сон патріотки» я зняв якраз на День незалежності. Помітив групу темношкірих чи то студентів, чи то туристів, вбраних у національну символіку, а один з них, мабуть батько, ще й тримав на руках дівчинку у вишиванці. Мене ця картина вразила — одразу захотілось нею поділитися. Фотографію «В тренді» я теж зняв на День незалежності, після Параду вишиванок. Дівчина у жовто-блакитному прапорі, на фоні жовто-блакитної стіни, з жовто-блакитною пов’язкою і таким же браслетом розмовляла по телефону. Важко було пройти повз! Здається, вся її постать засвідчувала віру у світле майбутнє України — попри всі нинішні негаразди. Крім того, завдяки діагональним лініям цьому знімку властива особлива динаміка. Дівчинку ж з фотографії «Конопата» я зняв в Одесі восени минулого року. Беззуба, з веснянками вона видалась мені надзвичайно милою та чарівною. До експозиції також потрапили ще дві фотографії, обидві — присвячені релігійним ритуалам. Одна — з бар-міцви тринадцятирічного хлопчика, на якій зафіксовано кульмінацію всього свята — його перша молитва як дорослої людини. Вважається, що цього дня хлопчик стає чоловіком, і батьки більше не відповідають за його вчинки. На фотографії крім самого винуватця свята присутні також його батько та обоє дідусів. На ще одному представленому знімку зображено дітей наших друзів — трьохрічного Авраама та чотирирічну Сару, які показують знак «мир». Цікаво, що попри свій вік вони вже вміють говорити російською, англійською та на івриті.

— Чи впливає якось релігійність на вашу роботу як фотографа?

— Відмінність хіба в тому, що я не працюю в шабат, тобто з вечора п’ятниці до вечора суботи, а також на єврейські свята, під час яких не можна фотографувати. У зв’язку з цим я не можу, наприклад, знімати весілля, які відбуваються в суботу. Останнім часом почав більше фотографувати різноманітні єврейські заходи. Коли на них присутні жінки, доводиться акуратно їх обходити, щоб не торкнутися. Але загалом на сам процес зйомки релігійність ніяк не впливає — такі самі посмішки, такі самі емоції, діти, батьки... Цю природність неможливо чимось замінити.

— Чи зазнали, на вашу думку, стосунки між євреями та українцями якихось суттєвих змін за останні місяці?

— Дійсно, відбулося певне зближення. Всі зрозуміли, що істерика Російської Федерації щодо фашизму та антисемітизму в Україні — це майже завжди звичайна провокація. Мені здається, що ті інциденти та конфлікти, які дійсно мали місце, також здебільшого організовані Росією. Український та єврейські народи живуть поруч вже сотні років. Все життя мені доводилося спілкуватись з людьми різної віри та різної національності — в університеті разом зі мною вчилися також українці, вірмени, татари. Жодних проблем я ніколи не відчував. У світі є не так багато країн, в яких різні народи відчувають себе справді комфортно. Я вчився в україномовній школі, в українському університеті, мені подобається ця країна, і найближчим часом я не збираюся нікуди звідси їхати.

— Якими ви побачили українців на Фотовиставці «Дня»?

— Цього року сталося те, про що багато хто мріяв — українців нарешті побачив весь світ. Звичайно ми не думали, що це відбудеться таким чином... Тепер слово «Україна» звучить по-новому — ніхто вже не скаже, що це — частина колишнього СРСР. Україна — це окрема країна, частина Європи, вона має свої національні символи, національні ідеї.  Рівень патріотизму в Україні за останні місяці дуже зріс. Водночас нам довелося пережити багато смутку, сліз. Все це можна побачити на фотографіях «Дня». Попри труднощі, наш дух дуже піднявся, суспільство об’єдналося і вистояло, тому присутній на знімках й непорушний оптимізм.

Фотовиставка газети «День» — єдиний фотоконкурс такого масштабу в Україні, який відбувається щороку. Жодна інша газета чи фотооб’єднання на займається саме фотокореспонденцією. Національна спілка фотохудожників України проводить щорічно декілька виставок, але там зовсім інша специфіка — вони займаються пейзажами, натюрмортами, портретами тощо. Але приділити свою увагу ще й фотожурналістиці НСФУ просто не в змозі. Над цим працює лише «День». Ми з колегами вважаємо, що те, що робить Лариса Івшина і ваша газета, є одним з найбільш передових явищ фотожиття в Україні.