Телегід

Вночі, з 13 на 14 січня, о 00:20 на телеканалі «1+1» дивіться програму «Аргумент-кіно» та фільм Жюста Жакена.

«Коханець леді Чаттерлей» — фільм, створений зусиллями британських, французьких та німецьких кінематографістів. Режисер — француз Жюст Жакен. В основі стрічки — сюжет однойменного, колись скандального, роману британського письменника Девіда Лоуренса «Коханець леді Чаттерлей».

Сюжет «Коханця леді Чаттерлей» розгортає класичний любовний трикутник: молода й красива дружина, неповносправний чоловік-інвалід, аристократ, і похмурий лісник, який наглядає за помістям. Головна ж проблема, що розгортається, принаймні, послідовно в романі, є фактично проблемою жіночої емансипації, яка проявляється через відповідні соціально-сексуальні аспекти.

Нагадаю, що вперше опублікований 1928 року, роман «Коханець леді Чаттерлей» викликав величезний скандал, пов’язаний із багатьма відвертими описами сексуального характеру, і був заборонений до друку в різних країнах. А той перший британський наклад просто знищили. І тільки 1960-го, в результаті гучного судового процесу, заборона на друк твору Девіда Лоуренса на островах була скасована.

Власне, цей твір свого часу сприйняли як суспільний виклик. Адже він порушував достатньо серйозні табу, пов’язані з розкріпаченням жіночої сексуальності, а також із жорсткими соціальними обмеженнями — аристократ-інвалід виявляє благородство і готовий прийняти факт існування коханця, але жодним чином не простолюдина.

Далі ж варто зауважити, що екранізація «Коханця леді Чаттерлей» Жюстом Жакеном зазнала чимало критики. Річ у тім, що цей режисер є, сказати б, корифеєм еротичного кіно — саме він зафільмував таку нині еротичну кінокласику, як «Емманюель» та «Історія О», що спирається на певні правила певної мистецької гри. Книга ж Лоуренса сповнена тонких психологічних нюансів, уміло виписаних деталей поведінки, глибокого аналізу не лише сюжетних перипетій, а й усієї епохи, від чого зажила слави навіть своєрідного белетризованого філософського трактату про жіночу чуттєвість. Ну, а Жюст Жакен був схильний до дещо інших інтерпретацій, тому відкинув багато зі згаданого, залишивши генеральну лінію сексуальних стосунків, до якої додав низку сентиментальних сюжетних поворотів, таким чином спростивши сюжетику.

Та, в кожному разі, цю екранізацію «Коханця леді Чаттерлей» можна розглядати як кінопрочитання свого часу — напевне, саме на зламі 1970—1980-х невипадково придався для цього Жюст Жакен, а також саме ця знакова актриса на головну роль — Сильвія Крістель, яка, до речі, пішла з життя у жовтні минулого року. Принагідно, про феномен «жриці еротичного кіно» Сильвії Крістель у програмі йтиметься у спеціальному сюжеті.

Ну, й варто зауважити, що кіноваріант «Коханця...» в інтерпретації Жюста Жакена також примітний операторською роботою Роберта Фресса, який разом із художниками переконливо відтворив у цьому фільмі поствікторіанську фактуру й атмосферу і номінувався на здобуття «Сезара» та «Оскара».

Взагалі ж, твір Девіда Лоуренса зазнав кількох екранізацій. А шість років тому побачила світ картина «Справа Чаттерлей», де розгортається історія вже згаданого судового процесу навколо видання роману.