Умовна мирова

2 вересня Шевченківський районний суд Києва оголосив вирок у справі про побиття журналістів 18 травня цього року під час мітингу опозиції — троє головних обвинувачених отримали умовні терміни. Як уже писав «День», під час опозиційного мітингу в столиці був здійснений напад на журналістку «5-го каналу» Ольгу Сніцарчук та фотокореспондента газети «КоммерсантЪ» Владислава Соделя. 21 травня за підозрою в хуліганстві міліція затримала мешканця Київської області Вадима Тітушка, а вже наступного дня суд відпустив його під заставу. Пізніше у цій справі з’явилися ще троє підсудних.

Головного «героя» Вадима Тітушка засудили до трьох років позбавлення волі зі звільненням від виконання призначеного покарання з іспитовим строком два роки, а Сергій Приходько і Михайло Пшук, який уже має судимість і відбув п’ятирічне покарання, отримали по два роки обмеження волі й також були звільнені від виконання покарання з іспитовим строком один рік і шість місяців. Відтак, якщо впродовж іспитового терміну засуджені не порушать закон знову, то від фактичного відбування покарання їх звільнять. Усі обвинувачені були визнані винними у вчинені злочинів, передбачених ч. 1 статті 171 (перешкоджання діяльності журналіста) і ч. 2 статті 296 (хуліганство) Кримінального кодексу України. Нападники також мають відшкодувати матеріальний збиток у сумі 707 гривень Сніцарчук і 1613 гривень Соделю. Крім того, як компенсацію за моральну шкоду Тітушко мусить виплатити обом постраждалим по одинадцять тисяч гривень, а Пшук і Приходько — по чотири тисячі. Таким чином, суд затвердив умови укладеної напередодні угоди про примирення між сторонами. Раніше троє нападників визнали свою провину і зачитали в суді перед камерами текст вибачення, в якому «щиро розкаялись» і перепросили постраждалих, а також усіх інших журналістів, «яких вразила їхня поведінка». Крім того, обвинувачені зобов’язалися у майбутньому не перешкоджати журналістам здійснювати свою професійну діяльність і закликали «інших хлопців не використовувати свої спортивні навички у протиправних цілях». Четвертий підсудний Андрій Ярошенко відмовився підписувати мирову угоду і продовжує наполягати на власній невинуватості. За словами його адвоката, Ярошенко шкодує, що опинився не в тому місці й не в той час, і готовий нести покарання лише за порушення громадського порядку. Розгляд його справи, яку суддя Лариса Радуцька перенесла в окреме провадження, продовжиться 13 вересня.

Ольга Сніцарчук і Влад Содель уже оголосили, що всю суму призначеного їм судом відшкодування віддадуть на доброчинність — частину грошей отримає важкохворий музикант, а решту буде перераховано проекту інтернет-телебачення «Громадське ТБ». Учасники останнього неодноразово підтримували колег впродовж процесу, а деякі з них навіть ночували у наметі, встановленому перед будівлею МВС на знак протесту не лише проти «групи Тітушка», а й, передусім, бездіяльності міліції. До речі, на засіданні парламентського комітету з питань свободи слова та інформації, що було присвячене ситуації 18 травня, сама міліція в особі голови ГУ МВС України в м. Києві Валерія Коряка визнала, що співробітники, які були присутні на місці подій, «проявили нерішучість».

«Це не означає, що це кінець. Триває епопея з нерішучими міліціонерами і прокуратурою, яка закрила власне ж кримінальне провадження, не знайшовши у діях нерішучих складу злочину. І відмовившись дати на ознайомлення матеріали, на підставі яких винесла це рішення, — написала у своєму блозі на «Українській правді» Ольга Сніцарчук. — Триває суд з четвертим підсудним, який спочатку підписав угоду, а потім передумав».

«Справа Тітушка» стала важливим прецедентом у новітній історії журналістики. Чи не вперше за статтею про перешкоджання професійній журналістській діяльності було присуджено реальне покарання. Нагадаємо, що деякі представники влади неодноразово намагалися інтерпретувати цю подію зовсім у іншому світлі, наполягаючи на тому, що Сніцарчук і Содель не виконували того дня журналістських обов’язків і були присутні на акції як громадські активісти. Зокрема, депутат від Партії регіонів Олена Бондаренко навіть цитувала на одній із телепрограм нібито копію протоколу свідчень Сніцарчук, який підтверджував цю версію. Згодом вона визнала, що цей «документ» потрапив у її поштову скриньку у конверті, на якому були відсутні відомості про відправника. Попри все це, журналістам та їхнім адвокатам, значною мірою завдяки розголосу та небайдужості колег, вдалося довести до кінця свою лінію і обґрунтувати в суді власну версію подій. Хочеться сподіватися, що цей прецедент змусить нових «спортсменів» зайвий раз подумати, чи компенсують ті кількасот гривень, які їм заплатили за «наведення громадського порядку» на мітингах, усі можливі наслідки таких дій.