Валюта авторського права

Минулого тижня, після тривалих дебатів, парламент прийняв у другому читанні Закон України «Про внесення змін до деяких законів України (щодо імплементації законодавства до вимог багатосторонньої Угоди про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності (ТРІПС) СОТ)». Цей документ регулює питання виробництва та обігу лазерних дисків і, як вважає уряд, необхідний нашій державі для забезпечення вступу до Світової організації торгівлі.

Втім, це — лише один з елементів захисту інтелектуальної власності, який є одним із пріоритетів для будь-якого цивілізованого суспільства. Порушення прав авторів є звичайним явищем у нашій країні. «І причиною тому є не тільки незнання законів і низька правова культура, а й поява нового мас- медіа, інтернету, який ще не регулюється законодавством», — стверджує фахівець з авторського права, викладач кафедри видавничої справи і редагування Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка Катерина АФАНАСЬЄВА. Про це та інші проблемні аспекти авторського права вона розповіла в інтерв’ю «Дню».

— Пані Катерино, що в нашій країні зумовлює сьогодні більшість порушень авторського права?

— Сьогодні в Україні є дві причини активізації порушень авторського права. Перша — стрімкий інформаційний розвиток технологій, поява інтернету, що значно спростило доступ до інформації. Розміщена у «великій павутині», вона стає дуже привабливою для споживача і, зокрема, для журналіста, якому просто «ліньки» йти і робити власне розслідування. Тому він використовує цю інформацію. Така ситуація призвела до суперечки між так званими інтернет-журналістами та журналістами «оффлайновими», яка полягає у тому, що, на думку перших, все розміщене у світовій мережі належить усім, і повідомлення звідти можна вільно використовувати. Адже тут авторське право не діє, тому що сфера інтернету вийшла за межі правового регулювання. І більшість міжнародної спільноти вважає, що потрібне не окреме спеціальне законодавство щодо глобальної мережі, а лише вдосконалення сучасної правової бази.

Друга причина активізації порушень авторського права — низька правова культура журналістів, які виявилися неосвіченими в цьому питанні й зараз самі ж часто страждають від незнання. Звичайно, деякі порушують умисно, бо у своїй практиці керуються не лише правовими постулатами, а й фінансовими чинниками.

— Які яскраві приклади з судової практики, що стосуються діяльності мас-медіа, ви можете навести?

— Існує дуже багато судових справ щодо порушення авторського права, але, на жаль, я не маю права деякі з них розголошувати. Відомі процеси були пов’язані із суперечкою щодо інтерв’ю як об’єкта співавторства. Крім того, без дозволу особи, яка давала інтерв’ю, не можна його використовувати та публікувати. Але оскільки жанрів інтерв’ю дуже багато (адже воно може бути, наприклад, способом отримання інформації), закон їх всі не враховує. І такий гучний процес був пов’язаний з газетою «Факти»: журналістка робила соцопитування на вулицях з приводу подій у США у 2001 році. Але за новим законом, окрім того, що потрібно зазначати кожного автора, ще й виникає право інтерв’юйованого на недоторканність та збереження цілісності його твору. Авторка ж, хоч і мала диктофонний запис розмови, переклала відповідь одного з респондентів на російську мову без його дозволу, що й стало причиною судового позову. Цю справу тривалий час обговорювали юристи: чи може бути соцопитування справді об’єктом співавторства, як інтерв’ю, бо тоді фактично з кожним опитуваним треба ділитися гонораром і питати його дозволу на публікування відповіді.

Яскравим світовим прикладом є ще справа газети «Нью-Йорк таймс». Один з відомих американських журналістів працював у співавторстві з позаштатним кореспондентом. Другий виконував чорнову роботу: збирав матеріали і готував їх, а перший просто підписувався під цим. Після того як це розкрилося, започаткували моніторинг порушення авторського права. За рік зафіксували 63 випадки плагіату, після чого головний редактор Г. Рейнз був змушений піти у відставку.

— Які ще права часто порушуються?

— Можна згадати порушення деяких немайнових прав автора, які часто залишаються непоміченими. Це, наприклад, право на збереження цілісності аудіовізуального твору: тобто коли без дозволу автора фільм або інший продукт не може перериватися рекламою, анонсами чи випусками новин. Але існує і зворотній бік медалі — компанія може просто відмовитися від показу цього фільму. Тут треба сказати, що чинна редакція Закону «Про рекламу» дуже недосконала у цьому аспекті, бо закон фактично дозволяє переривання аудіовізуальних творів рекламою, анонсами та новинами, хоча в ньому є примітка, що це не має порушувати авторські права на збереження цілісності твору. Яскравим прикладом iз судової практики є перша справа гільдії режисерів України (а режисер за законом є одним із співавторів аудіовізуального твору). Колектив авторів (режисер М. Іллєнко, оператор В. Іллєнко, художник С. Бржестовський та композитор Е. Артем’єв) подав позов з приводу показу фільму «Сапоги всмятку» Першим національним каналом з четвертої хвилини (тобто не з початку), переривання його рекламою та вирізаних наприкінці титрів. Саме право на збереження цілісності твору дало авторам можливість виграти цю справу і отримати компенсацію у розмірі 5900 гривень.

— А які цікаві судові справи ви б виділили серед тих, що набули широкого розголосу чи призвели до скандалу?

— У 2004 році співачка Таїсія Повалій звернулася до Антимонопольного комітету і суду з проханням визнати неправомірним використання компанією «Українські макарони» її сценічного імені Тая. Аргументація артистки ґрунтувалась на соціологічних дослідженнях, що виявили у більшості українських споживачів асоціативний зв’язок назви макаронів «Тая» з ім’ям і діяльністю Повалій. Крім того, у рекламній компанії макарон був використаний слоган «Ми теж гарно співаємо». Господарський суд столиці зайняв позицію співачки, але київський Aпеляційний суд, у якому компанія «Українські макарони» оскаржила рішення, з’ясував, що компанія отримала письмову згоду директора Хмельницької макаронної фабрики Таїсії Бухтіярової на використання її імені в зображенні ТМ та свідоцтво №31071 про реєстрацію знакa для товарів і послуг з використанням словесного елементу «Тая». Рішенням Aпеляційного суду права компанії були відновлені. Як бачимо, підхід до розгляду кожної судової справи такого роду є дуже індивідуальним.

Якщо ж говорити про порушення авторського права загалом, то можна відзначити, що важливим фактором активізації порушень є збільшення економічної цінності інтелектуального продукту. Сьогодні автори вже зрозуміли, що їхня розумова праця — це реальний інтелектуальний капітал, за який можна отримати гроші. А їхні майнові права виконують роль своєрідної валюти авторського права, тобто вони можуть заробити на своєму розумі. Це, у свою чергу, і спричинило активізацію порушень — ті, кому не хочеться заробляти на своєму розумі, почали заробляти на інших.