«Моя мета — створити ДНК українського народу»

Дерев’яною мозаїкою Анатолій Назаров займається вже декілька років. Його картини «пишуться» дерев’яними кубиками, площа яких — менш як один сантиметр. Як каже майстер, із такими малесенькими деталями ніхто у світі не працює.

Першим захопленням Анатолія Назарова, яке привело його до техніки маркетрі, були старі австрійські й польські графіки для вишивання. Невдовзі він сам почав робити подібні речі, а згодом, захопившись ще й мозаїкою, вирішив, що малюнки для вишивання можна використовувати в інших цілях — як графіки для мозаїки з дерева. Тільки роль хрестиків повинні виконувати маленькі дерев’яні кубики. «Це як пікселі у фотомистецтві: що вони менші й що їх більше, то краще», — пояснює митець.

Своє перше панно Анатолій Назаров зробив за три місяці. Це ікона Христа, створена з декількох видів дуба. Вона найприродніша в колекції робіт Анатолія Петровича, адже всі кольори, використані в картині, — натуральні.

«ПРИРОДНА КРАСА ПОЛЯГАЄ В ЇЇ ПРОСТОТІ»

На картину «Святе таїнство», найбільшу в колекції Анатолія Петровича, знадобилося трохи більше часу. Ця робота — кандидат до Книги рекордів України. Вона складається із сорока тисяч дерев’яних кубиків і поєднує 20 порід дерев і 30 відтінків кольорів. Сама картина вже давно готова, наразі для неї готують обрамлення. Сьогодні вартість такої картини оцінюють у більш як десять тисяч євро.

«Я виробив свою систему того, як створювати мозаїку краще, акуратніше, щоб кубики були якомога меншими й картина мала вигляд ювелірної роботи. І якщо раніше я не мав змоги створювати кольорові картини, то на сьогодні я розв’язав і це питання. Синій, зелений, помаранчевий — це неприродні кольори для дерева. Якщо фарбувати простим способом, із часом фарба може облізти і змінити колір. Я досяг того, що мої матеріали наскрізь просякнуті фарбою. Це мій власний секрет. Проте я б хотів, щоб він перейшов моїм учням».

Усе, що робить Анатолій Петрович, він робить сам. Станки, які формують деталі для мозаїки, зроблено майстром власноруч. На замовлення робили тільки деякі деталі для інструментів, усе інше майстер склав сам. Він упевнений, що вся складність роботи полягає в її простоті. Що простіший механізм, то кращий і точніший можна отримати результат.

«Я МРІЮ ЗРОБИТИ ПАННО, ЯКЕ ПЕРЕДАВАЛО Б ДНК УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ»

Сусіди і знайомі Анатолія Назарова кажуть, що він любить дерево, і дерево відповідає йому взаємністю.

— Дерево має унікальну особливість — воно вміє пам’ятати. Усі мої картини пам’ятають місцевість, де були вирощені дерева, із яких їх зроблено, пам’ятають кожного, хто підходив до них. Наявність такого гену пам’яті можлива завдяки воді. Деревина — це єдиний матеріал, який не втрачає вологи до кінця. У кожній деревині є краплинка води, яка і зберігає цю інформацію. У мене особливе ставлення до води, деревини, як й особливе ставлення до пам’яті, — говорить Анатолій НАЗАРОВ. — Раніше моєю мрією було створити панно «Таємна вечеря» за відомою картиною Леонардо да Вінчі. Проте сьогодні в мене є інша мрія — створити панно, яке стало б національним символом країни. Для цього потрібно об’єднати зусилля істориків, художників, розробити концепцію й малюнок. Крім того, для цієї картини потрібно зібрати деревину з усіх 25 регіонів України. На сьогодні, на жаль, немає таких масштабних мистецьких проектів, які об’єднували б історично-науковий потенціал з образотворчим словом. Крім того, цю картину я робив би не з кубиків, а із шестигранників. Вони мають особливе значення — саме так виглядає ідеальна молекула води, саме таку форму мають соти. Я абсолютно впевнений, що це саме та форма, яку повинен мати український національний символ. А через те, що його буде зроблено з деревини з усієї України, він пам’ятатиме про всю її історію, про всіх її людей. Таке собі художнє ДНК українського народу. Але щоб утілити цей задум у життя, потрібен меценат, який допоміг би мені зібрати деревину. Крім того, потрібно об’єднати багато людей. Проте я не втрачаю надії, що мій проект таки вдасться реалізувати.