Фінансова дипломатiя
Першим закордонним візитом Сергія Тігіпка, який нещодавно очолив Нацбанк України, стала екс-столиця колишньої союзної держави, місто Москва. І в цьому не було б нічого дивного, оскільки Росія — найбільший наш торговий партнер, якби стосовно нашої країни не оголосили санкції FATF. Можливо, краще напередодні 12 лютого, коли вирішуватиметься подальша доля цих санкцій, з’їздити, наприклад, до Вашингтона або до того ж Парижа, у штаб-квартиру FATF? Але не будемо нав’язувати главі НБУ свою думку. Насправді він, звичайно, не гірше за нас знає світову кон’юнктуру і цілком розбереться з черговістю своїх поїздок.
У Москві Сергій Тігіпко зробив кілька дивних (з погляду актуальності) заяв. Зі слів Тігіпка, Україна не має наміру приєднуватися до рубльової зони, куди її, до речі, ніхто і не запрошує. Але чого варте озвучене в Москві твердження Тігіпка про те, що Україна сьогодні не потребує фінансової допомоги Міжнародного валютного фонду? Це, зважаючи на наш дефіцитний бюджет, через силу підписаний Президентом? Так, Україна вийшла на ринок єврооблігацій i основні запозичення має намір провести саме таким чином.
Питання лише в тому, чи знайдуться інвестори, які бажатимуть купувати облігації, випущені країною, що знаходиться в «чорному списку» FATF? І ось тут Україні без сумніву і знадобиться допомога МВФ та інших міжнародних фінансових організацій. Щоправда, мимохідь, через кому, Тігіпко говорить про зацікавленість нашої країни у збереженні співпраці з МВФ та наданні консультаційної допомоги. «Україна сьогодні сама може впоратися зі своїми проблемами без фінансової підтримки міжнародних фінансових організацій. Але це в жодному разі не означає, що ми повинні припинити співробітництво — консультування для нас цікаве, — стверджує С. Тігіпко і продовжує, — це принаймні дозволить у випадку настання якихось поганих часів швидко визначитися з якоюсь підтримкою міжнародних фінансових організацій». Водночас наш голова Нацбанку нагадав заморським банкірам про їхні обіцянки. З його слів, український уряд зацікавлений в отриманні в 2003 році другого траншу Програмної системної позики ($250 млн.), якого, пригадується, ми не дочекалися ще за часів прем’єр-міністра Віктора Ющенка. Але Тігіпко одразу нагадав, що в Україні вже є достатнє розуміння змін, які повинні відбуватися в грошово-кредитній політиці, структурних реформах, фіскальній політиці, щоб не бути жорстко пов’язаними з міжнародними фінансовими організаціями. Він відзначив, що завдяки цим організаціям уже виховано ціле покоління економістів і фінансистів, котрі добре розуміють, що необхідно робити. (Тобто, повторимо початкову тезу, матеріальна допомога у вигляді конкретних позик нам уже не потрібна?).
Приблизно у той самий час держсекретар із питань європейської інтеграції українського МЗС Олександр Чалий заявив про те, що МВФ має намір продовжувати співпрацю з Україною, в тому числі, в рамках нової програми «попереджувальний» stand-by (строк — від трьох до п’яти років, розмір — $600–800 млн., умови: гроші виділяють тоді, коли позичальник має в цьому потребу). У неділю в Давосі держсекретар протранслював мотивування цього наміру, який прозвучав з вуст першого заступника директора-розпорядника МВФ Анни Крюгер: «Зважаючи на стабільне зростання економіки України протягом останніх років...». Зі слів держсекретаря, в ході цієї зустрічі А. Крюгер зазначила, що МВФ зацікавлений підтримувати Україну і надалі. «Вони приємно вражені економічними результатами 2002 року», — сказав Чалий.
Тим часом одразу з Давоса українська делегація вирушила до США, щоб обговорити питання економічного співробітництва, у тому числі з МВФ та Світовим банком. Очолив її міністр економіки та з питань європейської інтеграції Валерій Хорошковський, який спирається на підтримку першого заступника державного секретаря Мінекономіки Ігоря Шумила, міністра палива й енергетики Сергія Єрмілова, заступника голови Національного банку Олександра Шлапака. На засіданнях українсько-американського Комітету з питань економічного співробітництва обговорюються питання макроекономічної стабільності, політика американської допомоги, співпраця у сфері енергетики і навколишнього середовища. Всі сподіваються на плідність переговорів у Світовому банку і Міжнародному валютному фонді. Неучасть у них першого віце-прем’єра і міністра фінансів Миколи Азарова (офіційна версія — хвороба) знижує ранг візиту.
