Наука іпотеки

Чи знаєте ви, що таке іпотека? І чим вона схожа, а чим відрізняється, припустимо, від ігротеки, бібліотеки, дискотеки та банку? Багато експертів, у тому числі президент Української національної іпотечної асоціації Ігор Юшко, вважають, що громадяни України поки що не здатні правильно відповісти на такі запитання. На думку Юшка, лише 3—5% населення нашої країни вірять, що можна прийти до банку й отримати кредит під заставу житла. Тим часом у розвинених країнах переважну більшість квартир будують із допомогою іпотечного кредитування, а від «пошукача» нового житла, котрий користується цією фінансовою послугою, потрібно внести лише 10% вартості квартири. В’їжджай, живи та поступово розплачуйся. Але будь акуратним, інакше можна втратити все: і квартиру, і вже виплачені за неї гроші. Саме цей аспект і створює деяку схожість з ігротекою: ризики в цій «грі», що створює умови для збагачення як громадян, так і бізнесу, і держави загалом, обумовлені дуже чітко. Але, щоправда, поки що не в нашій країні.

«Замовити слово» за іпотеку вирішив й український уряд. Цю місію доручили першому віце-прем’єру та міністру фінансів Миколі Азарову. Виступаючи в Києві на міжнародній конференції «Правові основи створення системи іпотечного фінансування в Україні», Микола Янович спочатку обрадував присутніх. Він повідомив, що розвиток ринку іпотечного кредитування визначено одним із пріоритетних напрямів діяльності Кабміну України. При цьому віце-прем’єр навіть зміг назвати деякі втішливі цифри: на 1 квітня загальна сума кредитів, забезпечених іпотекою, тобто заставою нерухомого майна або землі, або наданих на фінансування будівництва, досягла 5 мільярдів гривень. Це, на думку Азарова, триразове зростання проти 2002 року. Щоправда, суто іпотечні кредити істотно менші: минулого року вони становили (як в іноземній, так і в національній валюті) трохи більше за 1,2 мільярда гривень. І ні для кого не є таємницею, що впровадження іпотечного ринку в Україні рухається не дуже швидкими темпами. Це, на думку Азарова, не відповідає потребам національної економіки. Він упевнений, що становлення доступної системи іпотечного кредитування спростить доступ «широких верств населення» до кредитних ресурсів, сприятиме вирішенню багатьох соціальних проблем. Дещо в цьому напрямі вже зроблено. У червні минулого року прийняли закон про іпотеку. Почав діяти державний реєстр іпотек. Зараз уряд і парламент працюють над законом про іпотечні цінні папери та думають щодо створення системи рефінансування іпотечних кредитів та спеціалізованої установи, яка залучатиме кошти шляхом випуску іпотечних цінних паперів.

А поки що, за оцінкою Азарова, гальмування іпотеки в Україні зумовлене відсутністю концепції будівництва цього ринку на довгострокову перспективу, високою вартістю кредитування на українському фінансовому ринку, низькою доходністю іпотечних кредитів порівняно з іншими банківськими інструментами. А головне — недорозвиненістю законодавчої та регуляторної бази. У результаті обсяг іпотечного кредитування в Україні сягає лише 2% від ВВП. А тоді як у такій країні, як Малайзія, він виріс від 22% до ВВП у 1998 році до 45% у 2003-му. Учора в Києві посилено вивчали цей досвід. А перший віце-прем’єр пообіцяв, що в бюджеті 2005 року буде передбачено півмільярда гривень на таку складову іпотеки, котра щойно зароджується, як молодіжне житлове будівництво.