Проказа ХХ століття

ЕПОХА ВІДКРИТТІВ

Лише 1882 року Роберт Кох відкрив таємничу кислотостійку мікобактерію, названу бацилою або паличкою Коха. Інше революційне відкриття належить нашому співвітчизнику, українському вченому з Галичини Івану Павловичу Пулюю, котрий вперше описав загадкові Х-промені й запатентував 1877 року власний винахід — вакуумну трубку. На світовій електротехнічній виставці в Парижі його відкриття було відзначено срібною медаллю. Через 14 років Х-промені «відкрив» німецький вчений Вільгельм Рентген, який, замовчавши досягнення свого попередника, отримав світовий пріоритет. Естафету наукових прозрінь підхопили 1919 року Кальмет і Герен, розробивши протитуберкульозну вакцину БЦЖ. Чверть століття потому ще один активний медпрепарат — стрептоміцин — подарував хворим американський бактеріолог українського походження Ваксман. Наступне широке впровадження у практику наукових досягнень із одночасним поліпшенням добробуту покращили епідеміологічну ситуацію з туберкульозу у багатьох країнах світу. Найбільш благополучними в Україні були 1970—1980 роки.

АФРИКА, АЗІЯ... ТЕПЕР УКРАЇНА

Кінець другого тисячоліття ознаменувався для країн з перехідною економікою новим витком епідемії. Соціально-економічна криза в Україні та пов'язані з нею невпевненість у завтрашньому дні, стреси, незбалансоване харчування і недоїдання, низька освіченість громадян та примітивна санітарна культура, післячорнобильська радіація, забруднення довкілля (насамперед води, повітря, харчових продуктів) промисловими викидами, пестицидами, іншими нечистотами погіршили імунітет наших співвітчизників і відчинили двері перед соціальною хворобою. Епідемічного розмаху туберкульоз набув, починаючи з 1995 року, й епідемія зростає вражаючими темпами, наближаючи нас до відсталих країн Азії та Африки.

Вітчизняне лихо фахівці називають триєдиним — за кількістю різновидів захворювання. Перший, класичний, відомий ще до відкриття антибіотиків та інших протимікробних засобів — найменш небезпечний і дає 96% виліковування. Складніше з хіміорезистентним туберкульозом, що пристосувався до апробованих медикаментів. Тому одужують лише 60% щасливчиків, іншим хворим залишається сподіватись на створення нових ліків. Найбезнадійнішою є категорія ВІЛ-інфікований та хворих на СНІД. У 40- 45% таких пацієнтів (з різко пригніченим імунітетом) перебіг туберкульозу надто важкий і лікуванню практично не піддається. Дослідивши 172 хворих, уражених смертельним вірусом, у 85 з них лікарі виявили туберкульоз. Позбавитись його не вдалось нікому, а 56% «подвійно хворих» померли протягом першого року лікування.

ХВОРОБА ОБИРАЄ ЗНЕДОЛЕНИХ

Незважаючи на начебто краще екологічне середовище і близькість до землі-годувальниці, село страждає від епідемії так само, як і місто. Однакова недоступність безплатної медичної допомоги для більшості громадян України поволі стирає колишні відмінності між провінцією та центром. Серед «туберкульозників», за нашими спостереженнями, 40—50% — малозабезпечені й знедолені, 0,5— 1,7% — жебраки й бродяги, 10— 20% — колишні ув'язнені, 20— 50% — алкоголіки та наркомани, 5—10% — мігранти та переселенці, 10—15% — люди, що не мають нормальних житлових умов. В той же час людині, яка потребує стаціонарного лікування, держава, по суті, гарантує лише ліжко та медобслуговування, решта — за свій рахунок. Протитуберкульозні заклади переживають глибоку кризу, фінансуються із місцевих бюджетів на 35—40% від потреби, а мізерна гуманітарна зарубіжна допомога проблеми не вирішує. Світовий досвід, та й наш недавній власний, доводять, що успіх у подоланні епідемії лише на 10— 15% залежить від охорони здоров'я, зрештою все вирішує ефективність діяльності уряду та держави щодо розвитку стабільної економіки та соціальних гарантій.

Хоч як це дивно, замість національної програми боротьби з туберкульозом Кабмін прийняв постанову №667, затвердивши «Комплексні заходи...», проте чомусь не подбав про фінансування. Про необхідність цільового виділення коштів медики в черговий раз нагадали Верховній Раді влітку, сподіваючись на бюджет-2000. Лікарі, які стикаються з жахливими проявами епідемії, не розуміють, чому Закон України «Про захист населення від інфекційних хвороб», пройшовши перше читання, досі не ухвалений?

Крім цього, вражає те, що на тлі епідемії руйнується колись ефективна протитуберкульозна служба, лікувально-профілактичним закладам бракує ліків, хірургічного інструментарію, лікувально-діагностичного та лабораторного обладнання, скорочуються ліжка, робочі місця лікарів- фтизіатрів та цілі тубдиспансери.

Прогнози за такої ситуації невтішні — через десять років захворюваність на туберкульоз може збільшитися вдвічі, а смертність — у 2,5 рази. Епідемія нині становить національну небезпеку — Україна, як резервуар туберкульозної інфекції, може зазнати економічної та політичної ізоляції від світового співтовариства.

ТУБЕРКУЛЬОЗ ІЗ... ПОЦІЛУНКОМ

Насамперед запам'ятаймо, що ми маємо справу з підступною інфекційною хворобою. Мікобакетріями інфіковано майже 80— 90% населення, хоча це не означає, що всі ці люди хворі. Однак за 6—8 тижнів після зараження існує реальна загроза підхопити хворобу за таких сприятливих для неї обставин, як переохолодження, травми, операції, стреси, перевтома, погане харчування, інші фактори, що послаблюють імунітет. Цікаво, що близько 10—15% інфікованих переносять недугу, навіть не підозрюючи про неї, дивуючись потім випадково знайденим на рентгенівській плівці старим туберкульозним вогнищам. Майже стільки ж людей захворюють «по-справжньому». Бацили Коха надзвичайно живучі та стійкі. Так в молочних продуктах вони зберігаються до 240 днів, в пилу — до 3 місяців, сім років не гинуть при температурі —23 о С, зате сонце вбиває їх вже через 2-6 годин. Отже, збудник може проникнути в здоровий організм із зараженими продуктами, зокрема сирим молоком чи погано провареним м'ясом. Адже щодо туберкульозу сприйнятливі понад 55 видів домашніх та диких тварин, риб та близько 25 видів птахів, причому поміж ними й людиною не виключене перехресне зараження (в Україні понад 25 тисяч туберкульозних сільськогосподарських тварин). Потенційними рознощиками є також вічні наші супутники таргани, мухи, кліщі. Випадковий «подарунок» можна отримати з поцілунком, чужою книгою або недопаленою цигаркою, хоча у 95% випадків зараження все ж таки відбувається через «забруднене» повітря.

Незалежно від шляхів проникнення, туберкульозні палички оселяються в тому органі, опірність якого найменша, й поступово руйнують, на свій вибір, легені, кістки, нирки, очі, шкіру, м'язи, печінку, мозок, сечостатеві органи...

Серед ранніх проявів захворювання — загальна слабкість, зниження працездатності та втрата апетиту, безсоння, нервова вразливість, невисока гарячка надвечір, сухий кашель, взагалі ж кожен уражений орган подає сигнал «SOS» через біль.

Щоб вберегтися від туберкульозу, необхідно, насамперед, дотримуватись звичайнісіньких правил особистої гігієни та вести здоровий спосіб життя.

Чорна ікра ложкою — зовсім не панацея, як багато хто вважає, бо лише різноманітне збалансоване харчування справді зміцнює імунітет. Єдиного на всі випадки життя рецепту не існує, однак правилом має бути щорічне рентгенівське обстеження, яке не зашкодить навіть здоров'ю «чорнобильців». Пізнє діагностування обходиться собі дорожче. Адже лікування є тривалим (мінімум півроку), складним, не завжди успішним, рятувати пацієнтів іноді доводиться на операційному столі, а подальше їх життя триває під наглядом фтизіатра і супроводжується запобіжним лікуванням. Недарма в народі кажуть, що береженого й Бог береже.

ДО РЕЧІ

Нині в світі нараховується близько 60 млн. хворих на туберкульоз, з них в Україні, за офіційними даними, 640 тисяч. За останні вісім років захворюваність зросла на 72,5%, або з 32 хворих на 100 тисяч населення до 55 (у країнах Західної Європи — 5 хворих на 100 тисяч). На 92,6% зросла смертність від туберкульозу. Так, якщо у 1990 році померло 4212, то у 1998 році — вже 7850 хворих. Соціальна хвороба, як її називають, забирає людей більше, ніж усі інші інфекційні та паразитарні захворювання разом узяті. Туберкульоз «помолодшав», охоплюючи все більше дітей, людей працездатного та репродуктивного віку. Нерідко небезпечною бацилою заражені цілі сім'ї, збільшується кількість пацієнтів із тяжким, занедбаним туберкульозом. Хоч як це парадоксально, за ці ж роки «відродженої епідемії» Україна із 185 тубдиспансерів втратила 20 (10,8%). Скорочено близько 16 тисяч (44,2%) стаціонарних ліжок. Із 136 санаторіїв ліквідовано 38 (27,9%) та 8917 (37,2%) санаторних ліжок. Звільнено 1005 (26,9%) лікарів-фтизіатрів. Сьогодні в Україні за спеціальністю працює 2729 фтизіатрів.