ЩОДЕННИК

Вона не орудує мільйонами, не керує банком, не купує заводи. Вона торгує колготками на базарі. Але тим, хто робить усе вищезгадане, не погано б повчитися у цієї усмішливої молодички, її, до речі, всі Любочкою звуть, азам ринкової економіки.

Нас довго вчать, років з 15 уже, що конкуренція — запорука споживчого щастя, що клієнт і покупець завше має рацію. А ми не віримо. Бо банків уже десятки, а обслуговування в них все те ж, радянське. Бо стоматологів сьогодні вже більше, аніж зубів, а до наших дорогоцінних ротів вони, як і раніше, ставляться без усілякої поваги. Бо головними словами, з якими до нас звертаються флагмани сервісу, як і раніше, залишаються «Ану!», «Так, жінко!»

А Любочка всіх нас любить. І завжди намагається нам догодити. Так і говорить, між іншим, хочу, мовляв, вам догодити. І слово «Вам» вимовляє при цьому з великої літери — ну знаєте, як це зрідка буває. І знижки постійним клієнтам. І усмішки всім, включаючи непостійних. І ласкаве слово — навіть тоді, коли до неї черга стоїть. Уявіть собі — сто людей на одній торговельній алеї торгує колготками, але черга лише до неї. І жодного в черзі хама. Ми ж, покупці, істоти, яких цілком можна приручити, коли до нас із пряником.