ЩОДЕННИК
10 вересня, 00:00
10 вересня
У височині зойкнула чайка, ніби сколихнула час. Крикнула та й розтанула...
Сніжно-біла птаха полинула назустріч стихії. Десь там, далеко в морі, люди знатимуть, що скоро побачать землю.
Так, певно, завжди.
Зустрічає, проводжає, як змах крила...
Чим стривожена, що бачить, народжена між небом і землею, під відкритим небом? Непідступна, обвітрена, полохлива грудка тепла.
Хто зрозуміє!
Чому так тривожно...
Коли заходитиме сонце, велика зграя, як пір’їнки, кружлятиме на тлі вечірнього неба.
Там, де з’явиться світанок...
