ЩОДЕННИК

Суперечки щодо функціонування української і російської мов виникають час від часу у нашому суспільстві. На жаль, це питання має не стільки культурологічний і лінгвістичний характер, скільки політичний. Декілька років тому відомий вчений-літературознавець В. Яременко зібрав і видав антологію «Українська поезія XVI ст.». Туди увійшли твори, написані українцями не тільки українською, але латиною, польською, іншими мовами. Було б цікаво не тільки продовжити таке видання, але й у ширшому плані заснувати новий напрямок — «Українська література неукраїнською мовою». Це твори, написані іншими мовами українцями-патріотами, в цих творах відчувається любов до свого народу, своєї країни, в них нуртують національні образи і символи. Але є і величезний спротив вкоріненню такого напрямку, особливо з боку «російськомовних патріотів». От і виходить, що наші депутати, та й інші діячі від політики, бажають ввести у свідомість громадян України певний «таємний пароль», який полягає у тому, що російськомовність — це відданість Росії та її інтересам, формуючи тим самим з громадян України п’яту колону сусідньої імперії. І треба зрозуміти, що патріотичні сили країни виступають не проти російської мови, а проти її політизації.

Прикладом є російська версія газети «День», яка багатьма «російськомовними» не сприймається, бо незалежно від мови «День» є українським патріотичним виданням. Проблема не у мові, а в державному патріотизмі, точніше, — його відсутності у певних прошарків наших громадян. І силовими методами цьому не зарадиш, необхідна розумна, виважена, цілеспрямована робота нашої влади. Чи дочекаємось?