ЩОДЕННИК

11 квітня

Розмальовані анкети друзів із дитячими побажаннями, списані дрібними літерами дівчачі щоденники, прикрашені вирізками із журналів «Новини кіноекрану» та «Радянська жінка» зошити для пісень, розмальовані фломастерами, привезеними із столиці чи з-за кордону, листівки. Все це — із нашого дитинства. Таке миле, невинне і водночас — дороге серцю, бо робилося все руками наших однокласників, друзів, братів-сестер.Цивілізація несе із собою багато благ. Ми їх радо впускаємо в своє життя, не замислюючись над тим, як водночас обкрадаємо себе. Вранці на Водохреща на мій мобільний телефон прийшла SMSка: «Сьогодні Хрещення. Скажи пошепки: Господи, люблю тебе, потребую тебе, прийди в моє серце». Далі йшла порада розіслати це повідомлення п’ятьом найдорожчим людям і... чекати цього ж вечора великого дива. Справи затягли в круговерть, і повідомлень я не розіслала. Проте уже лягаючи спати, згадала про обіцяне диво. Воно так і не сталося. Виправдання шукала в тому, що обіцянка була штучною — телефонною, — а не розмальованою на листівці, дбайливо загорнутою в кольорову обгортку чи просто — написаною рукою дорогої людини.