Схоже, депутатів може об’єднати тільки Генпрокурор

Учорашнє введення Святослава Піскуна на посаду Генерального прокурора 347-ма депутатськими голосами відразу зробило його політичною «зіркою». Моменти, коли вітчизняні парламентарії демонстрували такий високий рівень консолідації, можна буквально порахувати на пальцях: затвердження на посту прем’єр-міністра Євгена Марчука, позбавлення депутатської недоторканності Павла Лазаренка... І ось — практично одностайне схвалення запропонованої Президентом кандидатури на пост Генпрокурора. Хтось iз народних обранців напевно визначився з тим, яку кнопку натиснути, заздалегідь, на чийсь вибір вплинула лаконічна промова С. Піскуна, котра містила декілька принципових тез, з парламентської трибуни. У розмові з журналістами у кулуарах Верховної Ради новий Генпрокурор також пообіцяв, повідомляє «Українська правда» (www.pravda.com.ua), переглянути всі резонансні кримінальні справи і «обов’язково оздоровити відомство» кадрово (це стосується, як можна було зрозуміти, і заступників Генпрокурора). Відносно ж «злиття» двох силових відомств — Генпрокуратури і Державної податкової адміністрації, з приводу якого била тривогу опозиція, то таку перспективу Святослав Піскун відкидає. «Це могло б трапитися тільки у тому випадку, коли б Азаров одночасно став і Генпрокурором, і главою ДПАУ», —зазначив він. З його слів, у очолюваного ним відомства немає наміру проводити будь-які дії спільно з податковою адміністрацією, крім «нагляду за слідством, дізнанням і оперативно-пошуковою діяльністю органів ДПАУ». Відповідаючи на запитання, чи вважає він себе людиною з команди Миколи Азарова, Святослав Піскун сказав: «Ми всі з команди українського народу».

Коли пристрасті навколо резонансного голосування трохи стихли, «День» попросив політиків і політологів висловитися про причини створеного у сесійній залі прецеденту.

КОМЕНТАРI

Юлій ІОФФЕ , «Трудова Україна»:

— Пан Піскун висловив у своїй промові дуже багато ділових пропозицій. Зокрема, про те, що час покінчити із закритістю Генпрокуратури, упорядкувати кадрову політику в цьому органі, а також щодо того, що Генпрокуратура не повинна займатися справами, що належать до парафії інших правоохоронних органів. Окрім того, всі депутати розуміли, що кандидатуру на пост Генпрокурора в будь-якому випадкові пропонує Президент. У цьому випадку було запропоновано професіонала. Ні компромату, ні будь-яких серйозних звинувачень проти Святослава Піскуна не змогли висунути навіть найзавзятіші опозиціонери. Тому більшість розсудливих людей вирішили з питанням про його призначенні не зволікати. Проте виявлена при призначенні одностайність ще не говорить про те, що пану Піскуну дадуть спокійно працювати. Скажiмо чесно — більшість парламентських сил пов’язані з тими чи іншими фінансовими групами. Варто Генпрокурору наступити на горло однієї з них, як відразу ж у певних депутатських колах починається галас.

Борис ТАРАСЮК , «Наша Україна»:

— Зустріч пана Піскуна з представниками нашої фракції тривала понад годину. У результаті багатьом сподобалася його досить конструктивна позиція, що стосується розслідування резонансних справ, передусім — про вбивство Георгія Гонгадзе, Вадима Гетьмана і В’ячеслава Чорновола. Саме тому основна частина фракції проголосувала на його підтримку.

Валерій ПУСТОВОЙТЕНКО , НДП:

— Посада Генерального прокурора особлива. Життя наше таке сьогодні, що хочеш не хочеш, а повз Генпрокуратуру не пройдеш. Тому депутати, на мою думку, знали що робили. Зі мною особисто також цього року розмовляв слідчий з приводу справи Гонгадзе. Тобто я, як законослухняна людина, теж відчув, яка серйозна це установа, як вона працює тощо. А те, що нагляд за дотриманням законності в Україні необхідно посилити, це однозначно. Під час зустрічі з членами нашої фракції Святослав Піскун висловився за піднесення ефективності діяльності прокуратури на більш високий рівень. Тому ми його підтримали. До того ж ми з ним знайомі дуже давно, і я вважаю, що Президент зробив гідний вибір. Дай Бог, щоб С.Піскуну вдалося здійснити реформування Генпрокуратури, бо це дуже непросто.

Олександр ДЕРГАЧОВ , політолог:

— Затвердження Піскуна на посаді Генерального прокурора України було дещо несподіваним — з першої спроби, перший же претендент, ще й такою кількістю голосів... Попередні коментарі були переважно націлені на те, що це людина Президента, яка виконує спецзавдання, але це виявилось далеко не повною характеристикою претендента, і при більш прискіпливому розгляді його постаті багатьом стало зрозуміло, що на цьому етапі, коли принципових змін годі й чекати, ця фігура може оновити Генпрокуратуру, сприяти кадровим зрушенням, переорієнтації змісту діяльності відомства. А ще, ймовірно, сам претендент виявився досить переконливим під час зустрічей з депутатами та фракціями. Зрозуміло, що депутатські групи під час голосування керувались різними критеріями: для когось це була більш- менш компромісна фігура, з якою можна співпрацювати, хтось гадав, що Святослав Піскун здатний внести необхідні зміни в діяльність Генпрокуратури, що він не становить безпосередньої загрози, що кращого не буде, що він відповідає обставинам, політичним реаліям, хтось виходив з міркувань, що Піскун — проміжна фігура або ж фігура, здатна еволюціонувати. Певні розрахунки були в кожного. Переконлива підтримка депутатів — це свого роду великий аванс Піскуну, а а відтак можна передбачити пильну увагу до того, чи буде прокуратура діяти в межах закону, чи вона зацікавлена в удосконаленні бази власної діяльності, чи не буде вона занурена в політичну боротьбу.