Важка мистецька артилерія

Минулої осені разом із проектом «Арт-Київ» у столицю прийшло велике мистецтво. «Арт-Київ» представив 450 імен митців і близько 1500 творів. За 10 днів експозицію відвідала безпрецедентна для українських мистецьких заходів кількість людей — понад 35 тисяч чоловік. Попри полярність у оцінках події, резонанс був значним — і не лише серед мистецьких кіл. Сьогодні, натхненна успіхом, організатор акції директор Українського дому Наталія Заболотна «взялася» за черговий мистецький проект — «Великий скульптурний салон», що з 1 до 11 березня пройде в Українському домі і представить яскраву палітру сучасної української скульптури.

— У «Великому скульптурному салоні 2007», що проходитиме в Українському домі, експонуватиметься понад 300 скульптур українських майстрів різних поколінь. А як щодо мистецької вартості цих творів? Це митці якого масштабу?

— «Великий скульптурний салон 2007» представить 46 скульпторів іблизько 300 скульптур. Серед авторів — славетні імена, скульптори, що вже стали відомими не лише в Україні, а також молоді автори, котрі недавно залишили стіни навчальних закладів (академій). Ми переконані, що наш салон може стати шансом для цих талантів, допоможе їм швидше «пробитися».

Гордістю експозиції ми вважаємо роботи Михайла Лисенка, народного художника СРСР, заслуженого діяча мистецтв УРСР, засновника цілої скульптурної школи.

Також, глядачі зможуть ближче познайомитися зі станковими творами В.Зноби, М.Рапая, М.Білика, Ю.Сінькевича та інших авторів, яких ми знаємо за монументальними роботами, зокрема пам'ятниками, що прикрашають центральні площі міст не тільки нашої країни.

Щодо загального рівня, то тут варто лише зазначити, що практично всі учасники є членами Національної спілки художників. Два — народні художники (Зноба, Лисенко), п'ять — заслужені діячі мистецтв України і заслужені художники України (Білик, Рапай, Сінькевич, Одерхівський, Укадер). Поряд із тими, хто працює в традиційних напрямках, будуть представлені і такі екстравагантно-епатажні митці як О. Пінчук, Вертуозов, О. Дерев'янко, Грицюк.

Ми представляємо широку географію авторів від Донецька до Львова, та українських авторів, які постійно проживають за кордоном.

— Яким чином ви домовлялися з авторами?

— Процес перемовин зі скульпторами був доволі довгим. Спілкуючись з кожним скульптором особисто, зрозуміла, що у частини з них (на відміну від живописців) — депресивно-пасивний творчий настрій. І стан цей зумовлений як незатребуваністю з боку держави, так і відсутністю приватних покупців-інвесторів. Докази знадобилися і для так званих «комерційно успішних», оскільки останні самовпевнено мовляли, «навіщо це мені, мене і так усі знають». Є скульптори, які просто не бачать сенсу у черговій виставці своїх робіт. Раніше, коли митці брали участь в українських та міжнародних виставках, був шанс отримати державне замовлення, якусь почесну державну відзнаку, а тепер більшість з них розчарована участю у «безперспективних виставках містечкового формату». Саме тому поява в Україні «Великого скульптурного салону», який проходитиме щороку на початку весни, дуже доречна, і повинна позитивно вплинути на процес виведення такого напрямку мистецтва, як скульптура, із затяжної творчої депресії.

— Чому саме скульптура?

— «Великий скульптурний салон» проходить у рамках проекту «Арт-Київ», який відбувся у листопаді і мав безпрецедентно великий успіх. Близько 35 тисяч людей відвідали «Арт-Київ». Ми ж для себе зробили висновок, що, незважаючи на велику кількість музеїв і галерей, у країні все ж існує «мистецький голод». Власне, саме тому ми і вирішили започаткувати «Великий скульптурний салон» — щоб підтримати скульпторів і поступово втамувати цей голод.

Ми дбаємо і про живописців, і про графіків, і про скульпторів. Не хочеться все змішувати. Якщо ви видаєте каталог скульптури, для цього є своя адресна аудиторія — колекціонери, які збирають виключно скульптуру, галереї, які хотіли б урізноманітнити свій асортимент. Але не кожен з них зможе поїхати в той чи інший регіон у пошуку нових імен. А «Великий скульптурний салон» представляє скульпторів з багатьох регіонів нашої країни. До того ж, скульптура різниться від живопису — це складний вид мистецтва — така важка артилерія.

Періодично проводяться конкурси на розробку пам'ятників і дехто потім закидає, що у нас немає хороших скульпторів. А, можливо, їх просто не запрошують, адже для того, щоб їх розшукати, також потрібен час, певні зусилля і вкладення. А ми ж зібрали скульпторів в один час в одному місці.

В наш проект ми вклали багато зусиль. Ми організували ефективну рекламну та PR-кампанію, уже зараз акредитовано більше 130 засобів масової інформації. Наш розкішний 200-сторінковий каталог буде розповсюджено по всім крупним галереям України, його отримають професіонали за кордоном. Це реальний поштовх до розвитку, а для декого — вихід із забуття . Багато хто зможе переконатися, що ми маємо вагомий пласт скульпторів, які представляють різні стилі, напрямки, школи.

— Зараз в Україні формується арт-ринок, це процес складний і довготривалий. На якому етапі еволюції перебуває ця галузь у нас в країні? Яким чином мистецькі акції «Арт- Київ» і «Великий скульптурний Салон» мають вплинути на формування українського арт-ринку?

— У нас країна молода і відповідно всі ринки — і економічний, і культурний, знаходяться на початковому етапі. Арт-ринки і Європи, й Америки розвиваються уже протягом століть. У нас інша ситуація. Окрім того, у кожного митця свої принципи. Наприклад, Олег Пінчук, безумовно, талановитий скульптор, але хтось вважає його кон'юнктурником, бізнесменом від мистецтва. Олександр Сухоліт вважає, що слідувати так званій ринковій кон'юнктурі — нижче гідності митця, головне — даний Богом талант, а все інше — мішура. Тут насправді дуже складно прослідкувати межу. Тому, я переконана, що «Великий скульптурний салон» стане широкою дорогою для більшості скульпторів. А час… розсудить. А сьогодні можуть сварити, нахвалювати, вклонятися чи молитися на них: скільки людей — стільки думок. Вітчизняний арт-ринок, як велика політика — багато що продається, багато що купується. Деякі скульптори в міру можливостей стимулюють мистецтвознавців до написання схвальних статей, піарять себе у пресі, комусь преса сама симпатизує... «Великий скульптурний салон» є своєрідним поштовхом і для митців, і для галеристів, і для колекціонерів. Ми надзвичайно горді і раді, що нарешті і в Україну поширилася мода на мистецтво. Як на мене, кращої моди бути не може. Приємно, що зараз люди будують красиві будинки, які потрібно обставляти не речами з магазинів, а авторськими роботами. Скульптура — це, звичайно, мистецтво не для бідних. Це один із найдорожчих видів мистецтва. По- перше, робота над скульптурою — це важка праця. Скульпторам потрібні гроші на матеріал — хто з мармуром працює, хто виливає скульптури в бронзі — сама собівартість творів є досить високою. Окрім того, виставки дуже складно монтувати, правильно освітити, зробити так, щоб та чи інша скульптура «грала» на загальній площі. Тому ми, так само як і митці, зацікавлені в тому, щоб ця виставка була відвідувана.

— Ви згадували про конкурс, який має відбутися в рамках «Великого скульптурного салону»...

— Так, ми вже навіть вигадали цікаві номінації. За цими номінаціями голосуватимуть відвідувачі, журі і преса. Між іншим, це ще один шанс для автора «засвітитися» зі своїми роботами.

— Відкриття планується на 1 березня. Хто буде запрошений?

— Ми вже розіслали близько 5000 запрошень нашим партнерам, політикам, представникам високого мистецтва, шоу-бізнесу, дизайнерам. Тобто це водночас буде і світський раут — багато гостей, відомих особистостей, багато преси, камер, фотографів. Запрошений і нинішній Президент, і всі колишні.

— Ви маєте нагоду споглядати цілісну панораму української скульптури. Чи відповідає наш рівень європейському?

— Я не можу сказати, що ми відстаємо. Те, що відбувається на Заході, не зовсім імпонує мені особисто. Можливо, на виборі робіт, виставлених на «Арт-Києві», відбився і мій особистий смак, там ставка була зроблена на добротний модерн, реалізм 20 століття.. Я завжди в захваті, коли відбуваються крупні мистецькі акції, дуже поважаю те, що робить Віктор Пінчук. Адже, музей сучасного мистецтва — це великі вкладення без розрахунку на фінансові дивіденди, хіба що на моральні, політичні або якісь інші. Можливо, він розраховує на якийсь інший вид дивідендів — політичний, наприклад... Хоча я в цьому сумніваюся, йому це просто подобається. Отже, деякі критики закидали нам, що ми «не в течії». Дійсно, в Європі зараз зроблена ставка на сучасне актуальне мистецтво. Але європейські мистецтвознавці прогнозують, що хвиля сучасного актуального мистецтва скоро сплине і всі знову повернуться до добротного реалізму та модерну, який уже начебто забули. Та на сьогодні у Європі, за відсутністю попиту, майже зникли класичні мистецькі школи. В Україні ж, де існує інша ментальність, викладачі отримують досить маленьку платню, вони є фанатами своєї справи і хочуть передати свої знання. Я думаю, що років через п'ять настане «золотий» час для України, ще зрозуміє і Європа. Можливо, уже наших викладачів будуть запрошувати викладати в престижних навчальних закладах Європи і Америки.