Вчитися говорити й слухати

Закінчуються останні приготування до початку нового навчального року. У столиці вперше поріг школи переступлять чотириста тисяч першокласників. А загалом по країні за парти сядуть понад шість мільйонів школярів. Чи залюбки вони вчитимуться? Відповісти на це запитання позитивно складно, — останні дослідження свідчать про значне падіння у школярів інтересу до занять. Якщо десять років тому процес навчання був дуже привабливим для кожної п’ятої дитини, то сьогодні таких дітей стало утричі менше. Значною мірою втратила інтерес до занять половина учнів.

Що ж стосується дорослих, то деякі дослідження встановили: батьки хочуть, щоб школа дала їхнім дітям хорошу освіту, достатню для вступу до вищого навчального закладу, а вчителі головне завдання вбачають у підготовці дитини до життя. А ось самі діти вважають, що школа їм потрібна для того, щоб вивчати ті предмети, які подобаються, і спілкуватися! На думку завідувача науково-методичного Центру експериментальної педагогіки ГУО Людмили Ващенко, розвитку інтересу дитини до навчання заважає те, що діти у школі мало говорять, — традиційна система навчання пригноблює природну потребу дитини бути вислуханою. Наші діти говорять на уроках буквально по декілька секунд на день! У школах Америки — приблизно по сім хвилин. Наукою встановлено, повідомила «Дню» Людмила Ващенко, що будь-які знання засвоюються набагато краще, коли вони промовляються: із прослуханої інформації запам’ятовується тільки близько десяти відсотків, із прочитаної — трохи більше. А ось якщо дитина відшукує потрібну інформацію сама і потім обговорює її з однолітками, — результати приголомшуючі. Організація навчання за допомоги знайомства дітей з різними джерелами інформації і спілкування безпосередньо з однокласниками докорінно змінює роль вчителя. Чи готова наша школа до таких кардинальних змін, якщо діти у класах, як і раніше, сидять, дивлячись у потилицю одне одному, що виключає саму можливість спілкування?

Сьогодні педагогічна наука налаштована на пошук альтернативних класно-урочній системі форм навчання, а також способів розвитку й орієнтації особистості дитини. Науковий співробітник лабораторії інновацій Інституту педагогіки АПН України Галина Волченкова, яка займається такими розробками, пояснює суть даної методики теорією множинного інтелекту. У кожної людини свій рівень розвитку різних видів інтелекту — мовного, логіко-математичного, просторового, кінестатичного, музичного, міжособистісного... Тому і вчити навіть одному і тому ж дітей потрібно по-різному.

Є ще один істотний момент, який заважає дітям вчитися із задоволенням. Він пов’язаний зі стереотипом сприйняття школи як місця, де отримують певну суму знань. Проте вчені прогнозують появу в ХХI столітті близько 75 абсолютно нових спеціальностей, для оволодіння якими знадобляться, природно, нові вміння і навички. А у нас чомусь прийнято вважати кращою ту школу, де дають якнайбільше міцних знань, а не ту, де бережуть здоров’я дитини і вчать її вчитися. (До речі, цим користуються деякі навчальні заклади для залучення до своїх стін дітей заможних батьків, спокушаючи їх величезним переліком додаткових платних послуг).

Нинішній навчальний рік розпочнеться уроком «Знання — це скарб, а вміння вчитися — ключ до нього». Розроблено багато сценаріїв проведення цього уроку як святкового шоу — з піснями, віршами, висловлюванням великих людей. Чи дасть таке свято поштовх до переорієнтації свідомості вчителів, дітей і батьків на інші цінності, властиві епосі інформаційних технологій, сказати важко. Але принаймні є надія, що це примусить усіх учасників процесу замислитися над шкалою власних пріоритетів у галузі освіти.