Вибіркове застосування
Загадкові матеріали, передані в Німеччині генералом СБУ Валерієм Кравченком народному депутату Миколі Томенку, нарешті були оприлюднені у Верховній Раді. Одержавши перед цим від Генпрокурора Геннадія Васильєва нагадування про відповідальність за розголошення державних таємниць, які можуть міститися у «матеріалах Кравченка», голова парламентського комітету з питань свободи слова поділився з аудиторією лише чотирма фрагментами, які, на його власну думку, хоч і підтверджують наявність злочинних намірів у тих, хто давав накази генералу Кравченку, але водночас не є державною таємницею.
Паралель із свідченнями майора Мельниченка, які оприлюднювалися у цьому ж приміщенні Сергієм Головатим понад три роки тому, напрошується сама собою. Подвиг Миколи Томенка, який привіз в Україну «матеріали Кравченка», не вартував йому жорстоких поневірянь, яких зазнав свого часу Сергій Головатий (за його власними словами) під час перевезення «дорогоцінного» вантажу від Мельниченка. Томенку не довелось, подібно Головатому, демонструвати митникам в аеропорту особисті речі. Все пройшло більш цивілізовано: фрагменти із обіцяних матеріалів Томенко ніби особисто набрав на комп’ютері, запобігши тим самим потраплянню носіїв держтаємниці у руки неблагонадійних або не відданих Україні людей. Приємно, що радикально опозиційний депутат вважає голову Верховної Ради і ще голів кількох парламентських комітетів гідними того, щоб ознайомитись із повним текстом «матеріалів». Згадані особи одержали їх від Томенка у повному обсязі.
Після зробленого Томенком у середу визначились два основних напрямки, на яких можуть зосередитися ті, кого зацікавили заяви генерала СБУ Валерія Кравченка. Перший — самі фрагменти. Як і будь-які слова, вирвані із контексту, оприлюднені речення із наказів і розпоряджень допускають безліч тлумачень. Звісно, що безпосередніх вказівок вести спостереження за лідерами опозиції, як про це голосно заявляв Валерій Кравченко, у фрагментах немає. Так само як не було у «плівках Мельниченка» прямих вказівок вбити Гонгадзе. Сьогодні це вже неактуально, і Олександр Мороз, який свого часу започаткував «касетний скандал», не любить тепер згадувати цей момент своєї буремної політичної біографії. Сьогодні у скандалу інша мета та інша кон’юнктура. Що б хто не казав, а ще вчора ніби секретні «матеріали Кравченка» після їх розмноження Миколою Томенком, а тим більше в разі проведення з цього приводу «закритого» засідання Верховної Ради, сьогодні таємницею вже не є. Інформація так чи інакше вийде на люди, відкривши певним чином для широкого загалу деякі сторони діяльності української спецслужби.
Що стосується розрахунків організаторів і натхненників скандалу навколо заяв генерала Кравченка, то вони навряд чи виправдалися хоча б на чверть. Здивувати когось тим, що СБУ за кимось слідкує і збирає інформацію за кордоном, неможливо, бо ця організація для цього, власне, і створена. Те, що у СБУ бувають збої, теж не є державною таємницею.
Повертаючись до Миколи Томенка, згадаємо про його одкровення в недавньому інтерв’ю одній західноукраїнській газеті, з якого випливає, що за народним депутатом постійно і пильно слідкують, підслуховують його розмови і таке інше. Нічого не вдієш, якщо хочеш мати справу із державними таємницями і непокірними генералами СБУ і бути одним із головних ньюсмейкерів у парламенті. Поки що можна констатувати, що черговий інформаційний майданчик для атак на політичних опонентів створено. І, найвірогідніше, головним чинником розвитку ситуації буде політична доцільність, а не державні інтереси і таємниці.
