Заперечення очевидного

Багато років тому і за багато миль звідси одного разу мене попросили зайнятися дослідженням українського Голодомору 1932—1933 років. Я витратив на це десять років, отримав належну мені плату і продовжував жити далі. Однак зараз, у переддень сімдесятої річниці цього злочину проти людства, цю тему знову підняли в Інтернеті високоповажні професори з Америки, які стверджують, що Голодомору ніколи не було, або що ніхто не влаштовував його навмисно, й іншу подібну нісенітницю, не спромігшись навіть переглянути існуючі документальні свідчення. Здається, вони навіть публікуються у найпрестижніших наукових журналах зі славістики. Напрошується порівняння із запереченням Голокосту в американському «Журналі історичних досліджень».

У останній бібліографічній публікації з цієї теми, що нараховує понад 500 сторінок, цитується безліч розповідей очевидців і досліджень українських учених. Документи говорять самі за себе. 18 листопада 1932 року комуністи видали вказівку штрафувати «злісних саботажників» хлібозаготівлі, тобто відбирати у них всі наявні продукти, 6 грудня вони видали санкцію помістити на «чорну дошку» всіх саботажників (за тиждень до цієї категорії потрапило 20 % населення країни), що означало закриття сільських магазинів, арешт місцевого керівництва і блокаду села — щоб усі, хто залишився, померли з голоду; 14 грудня звинуватили керівникiв України і Кубані у тому, що ті дозволили «українським націоналістам» проникнути до своїх рядів і захищати куркулів (яких до того часу фактично вже не залишилося), що приховують неіснуючий хліб. Нарешті, 24 січня 1933 вони встановили прямий контроль над Україною, пославши десятки тисяч «більш надійних працівників» на зміну арештованим. Забудьте про це. Цього ніколи не було. Просто врожай був поганий. І вони боялися війни (за Сталіна завжди боялися війни).

До речі, однією з організацій, що підтримали створення у США Комісії з українського голодомору (виконавчим директором якої я був у 1986—1990 рр.), був Американський єврейський комітет. Один з найважливіших внесків, зроблених ним у права євреїв і права людини загалом — підтримка публікації літератури, що к ритикує заперечення Холокосту. Можливо, я помиляюся, вважаючи, що українцям варто було б узяти з них приклад?