Чи реальна відставка Прем’єра?

В суспільстві і політикумі все активніше обговорюють можливу відставку прем’єр-міністра Арсенія Яценюка. Підстав для цього є ціла низка, але наскільки реальна такий крок зараз і хто, в такому разі, може бути альтернативою Арсенію Петровичу? А головне — чим це загрожує країні?

Яценюк не обіцяв солодкого життя українцям і навіть казав про холодні квартири (на щастя морози цією зимою відносно щадили громадян і військових), але він запевняв, що підвищення тарифів буде відбуватись поступово. «Поступовість» підвищення цін на тепло перейшло в наміри здійснити це вже з квітня на 72%. Для простого люду, така поступовість не просто є неприємним фактом, а катастрофічним. Джерел доходу у населення не збільшилось (навпаки!), ціни від транспорту до їжі і елементарного одягу злетіли за кілька місяців в прогресії. Видно, що весною, враховуючи інтереси «п’ятої колони» в дестабілізації, з таким підходом можуть відбутись різноманітні події. З іншого боку, відставку Яценюка можуть ще й припасти до можливих потрясінь з метою «жертвоприношення» натовпу. В таких «фокусах» по відволіканню уваги нинішня влада має досвід.

Одна з основних претензій до Арсенія Петровича полягає у зволіканні з реформами. Депутат Верховної Ради України 7-го скликання від ВО «Батьківщина» Володимир Полочанінов дав наступну характеристику ситуації у себе в Фейсбуці: «Нам потрібен РЕФОРМАТОР і кризис-менеджер, яким Яценюк не є і ніколи не був. На цьому етапі — він якір для нової держави, яку ми всі хочемо побудувати».

Як писав Салтиков-Щедрін: «Мабуть, є в божому світі такі куточки, де всі часи — перехідні». Здається, що таким куточком в світі є саме Україна, яка наче зависла у перехідному періоді між олігархо-феодалізмом і капіталізмом з людським обличчям. Багато хто помітив, що згадану відсутність реформ Прем’єр заповнює популістичними заявами та обіцянками. Популізм і багатослівність, як правило, видають неспроможність до реальних дій. Наприклад, про проект «Стіна» в народі вже складають сумні анекдоти.

Колишній міністр енергетики Сергій Єрмілов в грудневому інтерв’ю газеті «День» сказав: «Коли вийшов прем’єр (Яценюк — Авт.) і заявив, що збитки НАК «Нафтогазу» 105 мільярдів гривень, сказав неправду. Збитки НАКу — 35 мільярдів. А куди поділи ще 70, нехай розкажуть! Борги? Тоді поясніть. Збитки НАК «Нафтогаз» зазнає лише за однією категорією споживачів — теплокомуненерго. ...34 мільярди гривень. Це — збитки НАК «Нафтогазу». А уряд влив у нього 105 мільярдів. Так куди поділися 70 мільярдів? І газу ж немає. При існуючій ціні газу (беремо 5000 гривень за тисячу кубометрів) на 100 мільярдів можна було купити 20 мільярдів кубометрів. А вони скільки закупили? І це ми кажемо про той випадок, коли НАК не платитимуть ні споживачі, ні населення, ні бюджет, а вони ж платять.  Де газ? І ось ми дійшли до реформи. У нашого уряду проблема — збитки 105 мільярдів гривень. Що вони хочуть зробити? Підняти на цю суму тарифи для населення».

Нагадаємо, що коли це ж питання було поставлено Арсенію Яценюку на його передноворічній прес-конференції, Прем’єр просто забув на нього відповісти. Показова деталь, красномовний епізод. Остання ж прес-конференція прем’єра взагалі походила більш на артикуляційні вправи. Гроші, які ми чекаємо від МВФ підуть не на розвиток, а на гасіння боргів та формування золотовалютного резерву. Тобто ми продовжуємо рухатись в напрямку хронічного позичання, суцільної кабали за принципом «після нас хоч потоп». Виникають серйозні сумніви, що Яценюк контролює ситуацію в країні на тлі спекуляції з курсом, стрімким зростанням цін, політичними інтригами та війною. Отже, причепитись до Арсенія Яценюка є за що і виправдання невдач Уряду війною на теренах частини Донбасу суспільством просто не сприймаються. Навпаки, громадськість очікувала, що саме війна підштовхне уряд до корінних реформ.

З можливою відставкою Яценюка може розпастись і коаліція, яка і без того має певні дрейфи всередині. Президент має шанс укріпити власні позиції в Раді через свою кандидатуру на посаду прем’єра, що буде означати майже остаточну концентрацію влади в руках Порошенка і виключення будь-яких паритетів. Але протиснути на цю посаду «свого» не так просто. Та і кого? Червоною лінією після якої відставка Яценюка може стати незворотною, буде визначення у владних залаштунках альтернативної кандидатури. І ось тут варто згадати про те, хто з’явився нещодавно з палкими промовами на телебаченні після довгострокової «відлучки». З берегів фракції «Батьківщина» в кулуарах Верховної Ради доносяться чутки, що «Батьківщина», «Самопоміч» і «Радикальна партія» вже ведуть перемовини щодо майбутнього прем’єрства Юлії Тимошенко. Невгамовна лідерка, якщо і не стане прем’єром, то принаймні шуму наробити здатна. Юлія Володимирівна з весни явно відчуває себе ображеною, адже її найближчі соратники в той момент зробили ставку на Порошенка. Відступати ж не в правилах цієї жінки.

Поява Тимошенко в прем’єрському кріслі для Порошенка звичайно не буде носити фактору стабілізації його впливу. Зовсім навпаки, адже у деяких політиків вже є досвід подібного співробітництва з Юлією Володимирівною. Поки що ж в суспільстві повернення Юлії Тимошенко до влади не сприймається серйозно або сприймається негативно. Після театралізованого повернення Тимошенко у інвалідному візку з Харківської в’язниці одразу на сцену Майдану реакція суспільства було одностайною — Майдан не проти її звільнення, але проти повернення до влади.

Поки ж існує коаліція, а отже і Верховна Рада, згідно з норм Конституції у Кабінету міністрів є річний імунітет, а отже розмови про відставку уряду передчасні, якщо тільки не розпадеться сама коаліція. З іншого боку голова громадської організації «Українське юридичне товариство», адвокат Олег Березюк вважає: «Імунітет дала прем’єру Верховна Рада, а значить може і забрати. Це повністю прерогатива парламенту. Якщо парламент буде вважати за необхідне провести відставку прем’єр-міністра, то він це зробить».

Так чи інакше при всіх розкладах, перший хто програє в будь-якому розвитку ситуації — це народ, перед яким продовжують розігрувати театр політичних інтриг відволікаючи від урчання голодного шлунку. І все це замість реальних кроків по реформуванню економіки, черга яких прийшла ще «вчора».

«ЖОДНОГО АВАНСУ, ЯКИЙ ЙОМУ БУВ НАДАНИЙ, НЕ ВІДДАВ»

Вікторія ПОДГОРНА, політолог:

— Є різна інформація щодо можливої відставки Арсенія Яценюка і вона розповсюджується досить настирливо. Є дуже великі претензії до прем’єра і його політики. Вони пов’язані не тільки з падінням курсу гривні, а взагалі з відсутністю справжніх реформ і волі до реформ з боку прем’єра. Навіть Президент йому дорік, що досить розмовляти. Остання дуже невдала прес-конференція свідчить, що Яценюк займається виправдовуванням в формі нападу на суспільну думку. Було дуже неприємно і виборцям, і експертам спостерігати за такою позицією прем’єра. Справді, він нічого не зробив за рік і це достатній строк для того щоб пред’являти претензії. Ніяких суттєвих змін не відбулося. Ті деякі речі, які були зроблені, відбулись завдяки тиску громадськості і не можна сказати, що це ініціатива прем’єра. Це призводить до невдоволення в суспільстві, критики з боку міжнародних структур. Західна преса відверто почала писати про корумпованість української влади. Але тут виникає питання як буде існувати коаліція, якщо Яценюк який є лідером «Народного фронту», піде у відставку з поста прем’єра. Наявність коаліції важлива для подальших реформ. Ми можемо втратити більшість і в цьому моменті почнуться ігри, які на користь зовнішньому ворогу, який мріє про дестабілізацію подальшої ситуації. Я знаю, що зараз як варіант на прем’єрство, розглядається кандидатура Яресько. Вона є технократом, не є висуванкою жодної політичної сили. Якщо «Народний фронт» буде думати не про партійні інтереси і не про амбіції Яценюка, то можливо їм варто погодитись на Яресько, яка має тісні зв’язки з міжнародними структурами. В любому випадку треба шукати альтернативу, адже Яценюк жодного авансу, який йому був наданий, не віддав. І я не скажу, що це пов’язано з конфліктом з Президентом, чи конкуренцією з ним. Якщо б Яценюк мислив інтересами партійними, від слова part — частина, то він би сам пішов у відставку. Це було б логічно і дало б йому шанс відновити свою репутацію. Інакше він ще більше буде втрачати довіру суспільства. Є процедурні питання, які його захищають на цей рік, але у країни немає часу.

«УРЯД УВЕСЬ ТЯГАР ЕКОНОМІЧНОЇ КРИЗИ ПЕРЕКЛАВ НА СОЦІАЛЬНО НЕЗАХИЩЕНІ ВЕРСТВИ НАСЕЛЕННЯ»

Андрій НОВАК, голова Комітету економістів України:

— Парламент має всі підстави, щоб оголосити недовіру діючому уряду. Тому що економічні результати в Україні — виключно негативні. Причому — по всіх напрямках. Немає позитивних зрушень в жодній сфері економіки і немає реалізації жодної реформи. Ні за минулий рік, ні за цей. І, судячи із бюджету на 2015 рік і змін до нього, діючий уряд навіть не планував ніяких реформ.

Більше того, фактично, ми отримали зовнішнє фінансове управління Міжнародного валютного фонду нашою економікою. Адже які б вимоги Фонд не висунув, Україна їх виконує безапеляційно.

Довести неефективність роботи уряду парламент може, наводячи стан показника внутрішнього валового продукту: промисловість чи сфера послуг, — всі вони постійно падають, окрім аграрного сектору і фармацевтики. При чому, це падіння не на лічені відсотки, а на десятки відсотків.

Війна відбувається на 8% території країни. Зрозуміло, що це промисловий регіон, але на решті території України — немає війни чи фізичних руйнувань. В той же час, і там економічне життя серйозно занепадає. А в соціальній сфері ситуація взагалі — надзвичайно критична. А уряд увесь тягар економічної кризи переклав на соціально незахищені верстви населення, дібравшись вже навіть до пенсіонерів.

«ЯЦЕНЮК МОЖЕ ПОДАТИ У ВІДСТАВКУ І САМ»

Ігор КОЛІУШКО, голова Центру політико-правових реформ:

— Верховна Рада впродовж року після затвердження програми діяльності Кабінету міністрів не може голосувати про недовіру цьому Кабміну. Але голосування Верховної Ради це лише один із способів відставки. Він може подати у відставку і сам, наприклад. І тоді Верховна Рада має проголосувати. Розпад коаліції не може вплинути на відставку прем’єра. Розпад коаліції дає підстави на дострокові парламентські вибори.

«СКОРІШЕ ЗА ВСЕ, «БЛОК ПЕТРА ПОРОШЕНКА» ПРОПОНУВАТИМЕ СВОЮ КАНДИДАТУРУ НА ПОСАДУ ПРЕМ’ЄРА»

Віталій КУПРІЙ, народний депутат, Блок Петра Порошенка:

— Яценюка пора відправити у відставку давно. Але поки не знайдеться новий формат нової коаліції і не буде стійких 226 голосів це буде тільки чутки і спроби політичної гри, залякування та погроз. За відставку Уряду, думаю, не буде голосувати «Народний фронт», а отже голоси будуть підсумовуватися з інших джерел. Це зробити поки що неможливо. Добре, якщо Яценюк сам наважиться піти у відставку, бо в суспільстві дуже висока напруга і «Народний фронт» виставить іншу якусь кандидатуру. Це могло б врятувати коаліцію, але я думаю, що ця людина не здатна на такі кроки. Скоріше за все, «Блок Петра Порошенка» пропонуватиме свою кандидатуру. Але з такою кандидатурою поки що не визначились. Можливо вона є, але обговорюється вона точно не на фракції, а в вузьких колах керівництва країни. Юлія Тимошенко не буде сприйнята в «Блоці Петра Порошенка». Я знаю внутрішню дискусію — хіба ми, найбільша фракція, не можемо висунути свою кандидатуру і захистити її? Я особисто проти прем’єрства Юлії Тимошенко, бо це означає вступити тричі в ту ж воду. Ми знаємо негативні результати її попередньої діяльності. Проте якщо в кулуарних домовленостях визначать будь-яку кандидатуру, навіть Юлію Тимошенко, то можливо будуть ламати через коліно і пропозиціями, і погрозами. Є цілий арсенал можливостей для того, щоб переконувати депутатів голосувати за не просто непопулярні, а навіть за рішення які ідуть всупереч вимогам суспільства.