Прес-конференція Президента. Чи переконав?

Сьогоднішня прес-конференція Петра Порошенка була присвячена не тільки річниці його президентства, а стала своєрідним продовженням учорашнього Послання глави держави до парламенту. «Все, що я не сказав учора, у вас є шанс спитати сьогодні, для чого ми й зібралися, напередодні вашого професійного свята, з яким я вас усіх щиро вітаю», - одразу підкреслює у своєму вступному слові Президент.

Дякуємо за привітання. Журналістів якраз на прес-конференції зібралося не мало. Всі в очікуванні. На жаль, Петро Порошенко не часто «балує» представників ЗМІ і суспільство прес-конференціями. Останній ось раз він спілкувався з журналістами півроку тому – наприкінці 2014-го. Тоді це було в Мистецькому арсеналі, а от зараз зустріч пройшла у дворі Адміністрації Президента.

З точки зору картинки, ми вже давно звикли до ефектної організації тих чи інших заходів, або промов і виступів Петра Порошенка. Остання прес-конференція не виключення. Але питання – наскільки ефективно? «Вчорашнє звернення я розглядав як документ, який ставить тактичні цілі на найближчий рік, місяці і навіть тижні. Частина ЗМІ аналізувала не те, що я заявив, а висловила стриману критику за те, що так і не було сказано», - висловив своє ставлення Президент на реакцію мас-медіа до його щорічного Послання.

В залежності від запитань, у Петра Порошенка була різна реакція. Як і раніше на прес-конференціях, він іноді дякував за питання, іноді уникав прямої відповіді, іноді нервував, коли чіпляло за живе, а іноді кокетливо спілкувався з окремими журналістами. Якщо ж говорити про планування часу, то, враховуючи нечасте спілкування Президента в подібному форматі, відведений час міг бути і більше. Не всі журналісти встигли поставити запитання.      

Отже, наскільки останні заяви і відповіді Петра Порошенка відповідають викликам часу і очікуванням суспільства? Наведемо головні тези:

- Сьогодні стратегія повернення Криму завершується уже як цілісний документ у РНБО, і вона буде презентована найближчим часом;

- Кабінет міністрів підготував пакет позовів до міжнародних судів проти Російської Федерації за анексію Криму;

- Ніколи не допущу проведення референдуму з питанням про від’єднання Донбасу;

- Від Верховної Ради до кінця поточної сесії я очікую ухвалення в першому читанні змін до Конституції, які стосуються децентралізації;

- Від парламенту я також очікую остаточного прийняття конституційних змін, що стосуються зняття депутатської та суддівської недоторканості;

- Я чекаю прийняття нового закону про місцеві вибори за відкритими списками;

- Я відкидаю можливість проведення дострокових парламентських виборів;

- Я задоволений процесами реформування в міністерствах оборони та внутрішніх справ;

- Повинна бути відповідальність за порушення Мінських угод – якщо Росія не імплементує домовленості, то санкції будуть продовжені;

- Я б дуже хотів продати Ліпецьку фабрику, але вона арештована російською владою. Я підписав угоду з однією з кращих інвесткомпаній у світі – «Ротшильд», яка проводить роботу з пошуку покупців,

- Я ніколи не заперечував дуже коротку та беззмістовну зустріч із Фірташем під час президентської кампанії, але я категорично заперечував і заперечую будь-які домовленості конфіденційні чи відкриті з Фірташем.

*  *  *

Аналізуючи атмосферу прес-конференції і зміст заяв Президента можна дійти висновку, що стара система координат у нас нікуди не ділася. На перший погляд часто відверті відповіді Петра Порошенка насправді маскують зовсім інший світ – світ кланово-олігархічної системи, де панують свої правила гри. Так, багато що змінилося після Євромайдану, зокрема, чимало зроблено для відновлення і посилення української армії, але цей поступ відбувся рівно настільки, наскільки визріло українське суспільство і злякалися політики. Остаточне витверезіння останніх все ще не відбулося – особистісно-корпоративні вигоди залишаються вищими за державні інтереси. Тому для суспільства робота триває – робота над собою і над кращим представленням в політиці. 

КОМЕНТАРІ

«ВСІ ПОЛУМ’ЯНІ ПРОМОВИ ПРЕЗИДЕНТА З ЧАСОМ БУДУТЬ ВТОМЛЮВАТИ ЛЮДЕЙ»

Тарас БЕРЕЗОВЕЦЬ, політтехнолог, директор компанії Berta Communications:

- В останніх заявах Президента було декілька блоків тем, адресованих внутрішньоукраїнській та зовнішній аудиторіям. Що стосується ворогів, то це була найбільш антиросійська та найбільш жорстка промова українського Президента за всі роки незалежності України. Окрім цього, він дозволив собі сказати декілька речей на рахунок внутрішньоукраїнської «гібридної» опозиції, під якою він мав на увазі «Батьківщину» та «Радикальну партію». Щодо них він сказав, що не всім подобається працювати в коаліції, але вона така, яка є, іншого немає, при тому, що кожен з них має своє представництво в Уряді. Також він заявив, що в парламенті немає Комуністичної партії, але багато хто запозичив її лівацькі гасла.

Окремий пасаж стосувався олігархів – він виокремив тему деолігархізації та передав привіти Коломойському, Ахметову, Фірташу і навіть Льовочкіну. Порошенко заявив, що продовжиться практика деолігархізації, розпочата владою раніше, і кожен з них отримає своє. Він поскаржився на те, що олігархи, які володіють медіаресурсами продовжують його «обстрілювати інформаційними «Градами».

Щодо західних партнерів він сказав, що «деякі страви вже в печі» і найближчим часом слід чекати підсумків реформ. Він також пообіцяв продовжити боротьбу з корупцією: так, це відбувається не дуже швидко, але люди відчують результати після початку роботи Антикорупційного бюро.

Внутрішній аудиторії він пообіцяв очікувати результатів реформ до кінця року, не критикував Яценюка, заявивши, що їх союз буде тривалим. Порошенко також пообіцяв, що місцеві вибори відбудуться за новим законодавством і нікому не вдасться їх перенести. Але він також сказав готуватися до складних часів, адже хоча українська армія і зупинила найсильнішу на континенті російську армію, але ми не готові до повномасштабної війни, тому кілька поколінь українців будуть жити під «домокловим мечем» російської агресії.

Я думаю, всіх цікавили питання того, наскільки можливі ротації в Уряді, про які він заявив у промові в парламенті, проте не розповів подробиць. Тож, що конкретно він збирається змінювати в кадровій політиці, наскільки він оцінює виконання своєї програми, особливо в частині обіцянок виплачувати мільйон гривень постраждалим в зоні АТО, зарплатні – всього цього він не озвучив. Порошенко хоча і згадав, що відносно повернення Криму готується якась стратегія, але, на превеликий жаль, він не конкретизував, якою вона буде і що передбачатиме – жорстку блокаду чи використання «м’якої сили».

Була цікавою реакція людей, коли Порошенко заявив, що передасть свої статки Ротшильдам, а також всіх потішили його слова, коли він пообіцяв, що «Марш рівності» буде, міліція забезпечить правопорядок, але особистої участі він в ньому не візьме.

В цілому, Президент замало дивує, і всі його полум’яні промови з часом будуть втомлювати людей. Що від нього дійсно вимагаються – конкретні справи, а не розповідей про те, що вдалося або про причини того, чому це не вдалося.

«…БУЛО ПРОВЕДЕНО ХОРОШУ ІНФОРМАЦІЙНУ КАМПАНІЮ НА ПІДТРИМКУ ГЛАВИ ДЕРЖАВИ»

Олександр СОЛОНТАЙ, експерт Інституту політичної освіти:

- Президент добре «відкатав» свою річницю на посаді – як почав її відзначення 25 травня, так інтенсивно, 10 днів підряд продовжував це із обговоренням у медіа, підготовкою інфорграфіків, виступом із трибуни у Раді, а також із особистою прес-конференцією. Таким чином, було проведено хорошу інформаційну кампанію на підтримку Глави Держави.

Серед найцікавішого, що я почув від Президента – це те, що він закликав всі партії коаліції піти разом на місцеві вибори. Це означає, що в усіх містах від Порошенка, Садового, Ляшка, Яценюка та Тимошенко мав би бути єдиний кандидат в мери і погоджені кандидати по мажоритарних округах і в списках. Це чудово, адже тоді б це означало, що вся місцева влада була б вибрана коаліцією. Але одне діло – заява, а інше – реальність. Він прекрасно розуміє, на що в суспільстві є запит. Тому Порошенко говорить про деолігархізацію, європейський вибір, безвізовий режим, єднання партій, незалежно від того, буде це втілено чи ні. Тож не треба сприймати його слова, як план до дій – скоріше, як лакмусовий папірець того, чи розуміє він, чого хоче суспільство.

Що ж до заяв Юрія Луценка про блокаду окупованого Донбасу та реакцію на це Порошенка, то для голови парламентської фракції це не вперше так виглядати і заявляти те, що є неадекватним. Наприклад, Луценко вже висловлювався, що Україна не буде ратифікувати Римський статут, хоча це є одним з пунктом виконання Угоди про асоціацію України з ЄС. Попри те, що Юрій Луценко є важковаговиком політики, його заяви не слід вважати останньою інстанцією. Президент розглядав варіант блокування, але є прихильником іншої позиції. Ми знаємо це зі слів голови Донецької ОДА Олександра Кіхтенка: якщо не підтримується державна позиція про збереження зв’язків з окупованими територіями на економічному, соціальному та міжлюдському рівні, тоді що він робить на цій посаді і навіщо його призначив Президент? Подібний конфлікт вже був між Яценюком і Аваковим з місцевими представниками влади за те, що вони ведуть роботу на два фронти, не втрачаючи зв’язку з територіями.

В цілому, заяви Порошенка продовжують бути лише заявами, розлогими концепціями, баченнями, а не конкретним планом дій. Стиль його не змінився – він говорить про все, розставляє акценти, але його доповідь не можна вважати стратегією дій, яка буде втілюватися протягом року. Він виступає в загальнополітичному ідеологічному кліше, в якому нічого не змінилося: Україна йде в ЄС, Росія – ворог, «ми не здаємося, боремося до останнього і мобілізуємо сили із залученням міжнародних союзників».