Уроки Ліберії
Нещодавно держсекретар США Колін Пауелл та генеральний секретар ООН Кофі Аннан закликали ООН до швидкого виділення значної фінансової допомоги Ліберії, яка нині перебуває між можливим відновленням і новою ескалацією насильства. Реакція була схвальною — Європейський Союз цілком підтримав зусилля з відродження нації. Близько ста країн взяли участь у зустрічі, на якій пообіцяли виділити Ліберії понад $500 млн. на відновлення.
Багато спостерігачів відзначили таку одностайність як явний контраст із розмежуванням світової спільноти щодо війни в Іраку. Але в Іраку була особлива ситуація. Згода країн світу з необхідністю якнайшвидшого припинення війни та відновлення Ліберії — під керівництвом ООН і Ради Безпеки — це підтримка зусиль із припинення національних і релігійних конфліктів від Східного Тімору, Камбоджі та Мозамбіку до сусідів Ліберії — держав Сьєрра-Леоне та Кот-д’Івуар.
Але попри прагнення країн залагодити такі ситуації ми надто часто виявляємо, що все це розтягується на невизначений час через те, що для кожного окремого випадку надання термінової допомоги потрібно зібрати бажаючих виділити кошти донорів та організувати команду експертів і фахівців. Навіть у кращих випадках, як з Ліберією, де мирний договір було підписано в серпні, на це потрібно дуже багато часу. Перш ніж світова спільнота зіткнеться з новим випадком, аналогічним ліберійському, вона має знайти спосіб набагато швидшого виділення ресурсів на проведення миротворчої діяльності.
Якщо ширше поглянути на світ, то стає зрозуміло, що подібний вид післявоєнного втручання стане основною роботою ООН на найближчі роки. Не можна весь час чекати, коли зберуться світові лідери і виділять необхідні кошти.
Минулого місяця у столиці Ліберії, Монровії, почалися молодіжні бунти, і це було викликане тим, що кошти за програмою роззброєння ООН не надійшли вчасно. Дехто з тих, хто прийшов обміняти зброю на гроші, шаленіли, дізнавшись, що гроші не виплатять. Якщо колишнім військовим не надати цивільної альтернативи — і своєчасно, — багато хто з них просто знову візьметься за зброю. Критичну важливість економічної підтримки в ці короткочасні моменти перемир’я доводять як успіхи, так і провали політики в інших станах Африки та світу.
Як я зазначав у поданій до Ради Безпеки записці, ООН не зможе реагувати швидко і по суті, якщо немає готових до цього людей і коштів. Боротьба за мир не може чекати на збір грошей. У перший рік миру конфлікти майже завжди розгораються знову. Щоб запобігти новій спіралі насильства, наше втручання має бути швидким, мудрим і співмірним, здатним зробити мир стабільним.
Міжнародні організації на кшталт ООН повинні мати достатньо фінансових і людських ресурсів, щоб вийти за рамки формальних заходів, якими так часто характеризується міжнародна реакція на стан справ у країнах, які пережили військовий конфлікт. Потрібно робити більше, ніж повернути до мирного життя невелику кількість колишніх військових, відбудувати одну-дві школи та розхвалювати на весь світ молодий уряд, нездатний без грошей надати обпаленим війною людям робочі місця і порядок.
І Ліберія, й Ірак демонструють необхідність наявності таких вільних коштів — геополітика XXI століття й надалі буде більше зосереджена на допомозі країнам після національних конфліктів, а не на війнах між країнами.
Конференція, яка відбулася в Нью-Йорку, показала зразок співробітництва на основі спільних ресурсів і досвіду інститутів ООН, Світового банку й основних країн-донорів на чолі зі США, що створює основу для підготовки до вирішення післявоєнних проблем майбутнього. Наявність вільних коштів на випадок неминучих непередбачених обставин буде розумною світовою політикою.
Поки такі кошти будуть недоступні, ООН та всі її партнери будуть не готові надати допомогу суспільствам, які пережили конфлікт, у момент створення найсприятливішої політичної обстановки та коли це особливо потрібно у зв’язку з економічною ситуацією, що склалася. Нам усім доведеться дорого заплатити, грошима та життями людей, якщо ці мирні процеси не приведуть до довгострокової стабільності багатостраждальних націй, їх безпосередніх сусідів та світу загалом.
Марк Маллок БРАУН, адміністратор Програми розвитку ООН, голова Групи розвитку ООН, комітету, що складається з голів усіх фондів, агентств і департаментів ООН, які займаються проблемами розвитку
