Святкування у… пивниці

Ювілейні заходи з нагоди 80-річчя Літературно-меморіального музею Івана Франка/Дому Франка у Львові тривають від 9 жовтня, і «День» неодноразово про них розповідав. Зокрема, про арт-проєкт експериментального мистецтва «Frankolaboratorium 2.0. Відродження». Також – про видання «Формула долі», автором якого є Наталя Тихолоз, і це – наукова біографія сина Франка – Петра. А ще – про стінопис з присвятою Петрові Франку, про авторські екскурсії директора інституції Богдана Тихолоза та онука Петра Франка – Петра Галущака, і не тільки про це…

За що «День» любить Музей Франка? Багато за що. Наприклад, за креативність! Довід цього – відновлення пивниці Дому Франка і відкриття

там виставкової площі. Презентація відбулася вчора, 6 листопада. Але про все за порядком.

Передісторія появи експозиції у такому, погодьтеся, доволі незвичному місці почалась у липні минулого року. Тоді працівники Музею Франка попросили усіх небайдужих надати для нової виставкової площі речі періоду життя Івана Франка (1856 – 1916) або принаймні «австрійських» чи «польських» часів початку ХХ століття, і це мали бути стелажі (полиці), бутлі для вина та настоянок, плетені кошики для зберігання овочів і фруктів, також – садово-господарське приладдя, дерев'яні ящики для вугілля та дров, гасова лампа, діжки, ночви, дошка для прання, клітка для крілика із сіном, столярний реманент, санчата.

Чому саме такий асортимент цікавив музейників? «Для нас Музей Франка – це передусім Дім Франка, родинна вілла, де він мешкав зі своєю родиною, – розповідав журналістові «Дня» понад рік тому директор інституції Богдан Тихолоз. – І ми дуже хочемо, щоби наші відвідувачі відчули атмосферу цієї вілли, а атмосфера витворюється, зокрема, й мовою речей, і ці речі мають бути в ідеалі меморіальними, тобто тими, що ними користувалася родина письменника. Але не завжди є така змога. Тоді, коли не все збереглося з того часу, шукаємо речі з тієї епохи, автентичні. Їх, може, не торкалася рука Івана Франка, але вони пам’ятають епоху Івана Франка. І є наші друзі-симпатики, які допомагають нам комплектувати такі експозиції».

До речі: першим кроком у заповненні отих прогалин у меморіальній експозиції стало відтворення франкової кухні. Приміщення її збереглося, і донедавна там не було експозиції. Тепер є. А коли кухня була відновлена, працівники музею ініціювали відновлення підвалу Дому Франка, тим більше, що вже була у збірці низка побутових речей, котрі надала родина Франка, а їх традиційно тримали в пивниці. Йдеться, наприклад, про спортивний інвентар (а відомо, що сини Франка, Тарас і Петро, були засновниками організованого спорту в Галичині) – лижі, тенісні ракетки, футбольні бутси, гімнастична булава, спортивний лук Петра Франка.

«Ми знаємо, що Іван Франко був досить добрий господар, – розповідає Богдан Сергійович. – Не завжди йому вистачало часу для того, щоби займатися садом чи домом. Але він разом із синами, разом із донькою, разом із дружиною намагався тримати віллу в порядку. Знаємо, що пані Франкова мала різні слоїки, де тримала джеми-конфітюри-вина-настоянки, також – всяке-різне приладдя для прибирання. Коли утворювали музей, все це викинули, бо не вважали цінним. Але тепер-от бачимо, що є інтерес до цієї теми, і хочемо відроджувати ці традиції, тому і вирішили на нашій науково-методичній раді відтворити пивницю Дому Франка».

Відомо, що Франки тримали у підвалі кролів та курей, бо Франко був великим любителем природи і своїх дітей виховував у такому дусі. Тому, каже Богдан Тихолоз, у них удома завжди була якась живність – на відміну від професора Грушевського, з яким Франки сусідили: «Не тільки франкові собаки заважали своїм гавкотом сусідові, а й кролі, які любили погоститися у саду Грушевських. Я знайшов у щоденнику Грушевського такий фрагмент: «Сьогодні був Франко. Він взагалі тепер часто приходить. А його кролі – ще частіше. Поїли всі рожі».

Кролів тепер у пивниці не триматимуть, бо, каже Богдани Тихолоз, це – велика відповідальність, але про них розповідатимуть. А заповнили підвал речами, що їх принесли добрі люди, і це – кошики для зберігання картоплі, цибулі та інших овочів, ящики на бульбу, граблі, сапки, серпи, праники, слоїки, бутлі, сито, ножиці… Багато чого принесли. Але! Казав минулого року пан Тихолоз, що бракує до експозиції санчат.

А тепер-таки і санчат не бракує, бо Дім Франка отримав їх у подарунок від Марти й Ігоря Гулів, про що «Дню» розповіла завідувачка науково-освітнього відділу музею Марта Волошанська. Також подякувала внукам Петра Франка – родині Галущаків, а ще – Соломії Ганущин, Соломії Риботицькій, Ганні Соловій та ще багатьом-багатьом іншим симпатикам Літературно-меморіального музею Івана Франка/Дому Франка, які допомогли наповнити новий експозиційний простір на вул. Івана Франка, 150.

Тетяна КОЗИРЄВА, Львів

Фото «Дню» надали у Домі Франка