Під грифом «Таємно»

Вінниця, Одеса, Дніпропетровськ, Херсон, Чернігів, Луганськ, Житомир — це лише частина тих міст, із міськими радами яких зараз судяться громадські активісти та юристи. Позови до суду подають, бо чиновники приховують від громадськості генеральні плани своїх міст, а якщо й оприлюднюють інформацію, то не всю. Найважливіші топографічні карти та схеми, що стосуються забудови, транспорту, зонування, зазвичай не показують. А на запити опубліковувати їх чи дати доступ для ознайомлення активісти отримують відписки з одним аргументом     — ця інформація має гриф «Таємно» або «Для службового користування».

Кілька днів тому представники Східноукраїнського центру громадських ініціатив подали до суду й на Київську міську раду (експерти організації вже понад 10 років вивчають, наскільки доступними чи навпаки закритими є генплани у 460 містах України). До суду звернулися через те, що доступ до генерального плану столиці до 2020 року — закритий. Ситуація з генпланом Києва — питання болюче й неоднозначне. Були нарікання, навіщо розробляти новий стратегічний план розвитку міста до 2025 року, якщо вже готова версія до 2020 року. Активісти неодноразово збиралися для обговорення недоліків оновленого плану та проблем, які він може спричинити (порушення висотності в історичній частині міста, знищення зелених зон, недосконалість транспортної стратегії тощо).

Експерти Східноукраїнського центру громадських ініціатив кажуть, що, маючи новий план розвитку столиці до 2025 року, київська влада зобов’язана дати доступ і до попередньої версії, розрахованої до 2020 року, аби було з чим порівнювати.

«Влада активно пропагувала новий генплан до 2025 року, обіцяли все гарно та красиво, справді зробили його доступним, але поганої якості карти, багато чого не можна побачити. Та генплан важливий лише у тому ключі, якщо його можна порівняти зі старим. Без доступу до старого ми не можемо цього зробити, а отже, не маємо змоги перевірити, де раніше були зелені зони, а де їх немає, де загарбали землі, куди їх роздали, як змінилась поверховість у місті, що зміниться у промислових зонах — усе це треба вивчати у порівнянні. Тому це більше схоже на маніпуляцію, а не громадське обговорення та доступність»,          — пояснює голова Східноукраїнського центру громадських ініціатив Володимир Щербаченко.

Якщо і справді порівняти кількість інформації щодо обох планів столиці, яка викладена на сайті Департаменту містобудування та архітектури, то генплан до 2025 року — це 105 сторінок тексту і зо два десятки карт та схем, а його попередня версія — до десяти аркушів пояснень та десяток графічних зображень. Свою відмову дати на розгляд експертам усю інформацію, у КМДА пояснюють так само, як і в решті міст, — це таємна інформація або така, що має гриф «Для службового користування». В офіційній відповіді на запит юристів центру ідеться, що матеріали Генплану до 2020 року зберігаються у відділі режимно-секретної роботи Департаменту містобудування та архітектури. А якщо є бажання з ними ознайомитись — то ласкаво просимо сюди у спеціально визначений час.

Хоча Володимир Щербаченко каже, що за законом про доступ до публічної інформації, який був прийнятий кілька років тому, ці матеріали має право отримати кожен громадянин, надіславши відповідний запит: «Є таке поняття, як розпорядник інформації, це організація, у якої документ фізично присутній. У випадку з генпланами розпорядниками є міська рада, яка замовляє, оплачує документи і є основним користувачем та власником. У маленьких містах, де немає відділів архітектури та містобудування, такі плани зберігаються у міських радах, є вони і в райдержадміністраціях. Генплани є у проектних інститутів, які їх розробляють та зберігають. За законом, куди б людина не звернулася, ці документи мали б їй надавати. Але ніхто не хоче цього робити, бо це означає взяти на себе відповідальність щодо зняття грифу «Для службового користування» А всю цю процедуру перевіряє Служба безпеки України».

«...експерт каже, що лише 5% інформації справді мала б бути прихованою, наприклад, розділи про водопостачання та цивільну оборону. Але таких засекречених даних значно більше. Наприклад, чиновники оприлюднюють одну карту зонування території, а мали б подати ще й графічне зображення транспортних розв’язок, будівництва нових багатоповерхівок тощо»

І така ситуація спостерігається у більшості великих міст. Експерт пояснює: ще з радянських часів повелося ставити грифи на топографічних картах чи схемах, але наскільки це виправдано та доцільно, ніхто не перевіряв. Традиція збереглася і до сьогодні.

«Ще одна причина втаємничення містобудівної документації пов’язана з тим, що це ще й джерело корупційних надходжень чиновників. В Івано-Франківську торік спіймали на хабарі головного архітектора міста. Всього він мав отримати 100 тисяч доларів, з них 30 тисяч мали піти на зміну цільового призначення у генеральному плані земельної ділянки. Якщо ця ділянка була землею відомства оборони чи тут був лісопарк, це хотіли змінити нелегально, втаємничено  — на житловий багатоповерховий будинок. Коли генплан втаємничений, люди не мають можливості це контролювати. Про суми у сотні тисяч доларів ідеться у містах, котрі не мають високих рейтингів інвестиційної привабливості. По Києву чи Харкову ці цифри набагато вищі, ідеться про мільйони доларів».

Якщо взяти у відсотковому відношенні, наскільки доступні генеральні плани міст для громадян, експерт каже, що лише 5% інформації справді мала б бути прихованою, наприклад, розділи про водопостачання та цивільну оборону. Але таких засекречених даних значно більше. Наприклад, чиновники оприлюднюють одну карту зонування території, а мали б подати ще й графічне зображення транспортних розв’язок, будівництва нових багатоповерхівок тощо.

«Генеральний план — це документ, який містить суспільно значиму інформацію. Це і межі зелених зон, і архітектурні пам’ятки, і зони хімічного, шумового, радіаційного забруднення, і плани щодо змін межі міста, і першочергові плани будівництва. Доступ до такої інформації не може бути обмеженим. Скоро мине третій рік від часу вступу закону про доступ до публічної інформації у силу, але чиновники досі не виконали його вимог», — коментує ситуацію на сайті центру юрист Вадим Сабінін.

А поки експерти і далі судитимуться із чиновниками. На даний час тривають судові процеси із 26 міськрадами. Виграти справу, кажуть експерти, дуже важко. «Є виграшні справи щодо Сімферополя, Луцька, Львова, коли карти у хорошій якості стали доступними. Але масово ми почали вести суди ще за старим законодавством, у його умовах робити це складно. За новим інформаційним законодавством ми подали судові посади близько місяця тому. Та навіть якщо є позитивні рішення суду, то вони не завжди виконуються з різних причин», — пояснює Щербаченко.

Новий закон про доступ до публічної інформації, який Верховна Рада ухвалила наприкінці березня, має допомогти розкрити усі карти у прямому сенсі. У ньому забороняється обмежувати доступ до генеральних планів міст, містобудівної документації тощо. Юристи називають таку норму прогресивною