За «істинно українську газету з бездоганною репутацією»

Рішення про присвоєння звання почесного професора було прийнято на Вченій раді університету, у якому Лариса Івшина є багаторічним членом наглядової ради. Серед почесних професорів Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки — Ліна Костенко, Ярослав Ісаєвич, Дмитро Павличко, Іван Драч й інші поважні та знані особи, до числа яких віднині належатиме і волинянка за походженням, відома українка Лариса Івшина.

Інавгураційна церемонія вручення титулу почесного професора відбувається у Східноєвропейському національному університеті імені Лесі Українки згідно з традиціями класичних університетів світу. Це завжди урочисто і хвилююче і завжди вселяє гордість за те, що є люди, на яких можна і треба рівнятися. «Сенат іде», — оголошують у залі, і ректор, професор Ігор Коцан відкриває урочисте розширене засідання вченої ради. Титул почесного професора — це найбільша відзнака і найвище визнання університету.

УРОЧИСТИЙ МОМЕНТ

Представила до нагородження Ларису Івшину проректор з науково-педагогічної роботи, євроінтеграції та роботи зі студентами Анна Левчук.

«День» допомагає Україні знаходити друзів в усьому світі. Це істинно українська газета з бездоганною репутацією, яка формує світогляд українців», — сказала Анна Левчук.

Вона подякувала Ларисі Олексіївні за те, що під її керівництвом «День» повертає нашу істинну історію: «Лариса Івшина на своєму прикладі показує, що таке любов до рідної землі, правда і краса».

«СЕНАТ ІДЕ» — ОГОЛОСИЛИ ПЕРЕД ПОЧАТКОМ УРОЧИСТОСТЕЙ

Дякуючи за визнання, Лариса Олексіївна відзначила, що у рідному краї ця нагорода звучить по-особливому. «У мене немає відчуття, що я все зробила. Я вдячна за визнання здобутків, які розділяє зі мною весь колектив «Дня».

Найбільшим смисловим вузлом заходу стала інавгураційна промова Лариси Івшиної «День» — історія якісної альтернативи».

СВІЖИЙ «День» І ХОРИСТКИ УНІВЕРСИТЕТУ

Лариса Олексіївна через історію видання показала і причини труднощів українського суспільства, і шляхи його розвитку. Вона, зокрема, нагадала про те, що «...1999-го було зроблено фатальний вибір для країни. Цього довго люди не помічали, але потім усе проявилося. І тепер нам треба шукати вихід з набагато тяжчого становища. Перемогу треба організувати. Революція може бути успішною тоді, коли починається в бібліотеці. Якщо вона прийшла мимо бібліотеки, то кількістю людей це не вирішується. Або вирішується, але це дорога до війни. У нашому історичному житті так було не один раз. Потрібні час і терпіння. І потрібні альтернативи. А немає альтернативи — треба сидіти вдома і читати книжки. Більше працювати над собою. І цим найбільше має займатися студентство... Ми зможемо перемогти тоді, коли змінимося. Ми змінимося, коли проаналізуємо, які саме риси приводять до поразки. І це реально потрібно робити. Я знаю багато країн, серед яких і Японія (країна, яку я поважаю за досягнення), яка час від часу робить моніторинг того, чому псується національний характер. Україні потрібне відчуття нових цілей. А нові цілі лежать поза межами традиційного мислення. Коли ми говоримо про те, як нам перемогти, треба ставити цю високу ціль. На високу ціль модернізується весь національний характер. Це не лише членство в ЄС. Повернення до своєї історичної матриці, яку ми не опанували, а віддавали сусідам в користування, часто без бою. Поки ми не зрозуміємо, що держава наразі не в змозі подбати про наш рівень, ми всі негайно повинні зайнятися самоосвітою — саморозвитком. Бо ми і хоробрі, і мужні, і креативні в міру, але, якщо країна — одна з найпрекрасніших у центрі Європи — у такому стані, значить, щось не так. Тому треба шукати відповіді, вчитися системно взаємодіяти, вчитися продуктивній солідарності з розумними осередками в усій країні, і ось тоді, можливо, це якось зрушить з місця».

...І ЛЕСЯ ПОРУЧ

У промові також прозвучала аналогія — «дуже важливо, що саме у Волинському (тепер Східноєвропейському) університеті в 1991 році проголосила свою знакову промову Ліна Костенко. Її доповідь про Лесю Українку «Геній в умовах заблокованої культури» це не те що дзвін — а третій дзвінок. Після цього обов’язково повинні включатися захисні сили національного організму. Ліна Костенко говорила про Лесю. І не тільки про Лесю...

А й про концептуальні поняття «геній і демократія». Вона передбачила, що може бути, коли свобода буде проти свободи, а демократія обернеться ерзацом, видимістю і опустить народ на найнижчі рівні соціального існування...» Те, в яких умовах нині перебуває Ліна Василівна, — реально тест на кислотне середовище. Вона — геній в умовах розблокованої антикультури». Через 25 років після вікопомної промови слова Лариси Івшиної про Ліну Костенко прозвучали як підсумок певного циклу і водночас — як мотивація до зміни всіх нас, українців.

КОМЕНТАР

«ЛАРИСА ІВШИНА ВЕДЕ АРХІВАЖЛИВИЙ ПРОЕКТ»

Олександр МОЦИК, екс-посол України в США:

— Університет вчинив дуже мудро, присвоївши звання почесного професора Ларисі Олексіївні Івшиній — дуже відомій людині в Україні. Людині, яка веде архіважливий проект — газету «День», що є інтелектуальним, патріотичним рупором нашої країни. І не лише в Україні, а й несе знання про нашу країну, нашу історію і сьогодення, наше бачення майбутнього — у Європу і світ. Книжковий проект «Україна Incognita», який заснувала Лариса Івшина, покликаний розбудити національну пам’ять українців. Адже ми великий народ — нащадки Київської Русі. У цьому контексті Лариса Олексіївна робить величезну роботу. Інший напрямок її сподвижницької праці — подальше примирення українського і польського народів. Книжка «Війни і мир...», на мій погляд, як колишнього посла України в Польщі, дуже ґрунтовна праця. І це далеко не все...