Казка про свободу
Нещодавно бразильський кінокритик і режисер Дієго Каррера опублікував на ресурсі vimeo.com 12-хвилинний відеоролик, в якому показав еволюцію фільмів жахів за 120 років - по одному фільму за кожен рік, починаючи з 1895-го по 2016-й.
Вражаючу низку цитат (зокрема, з «Носферату. Симфонії жаху» Фрідріха Мурнау, "Кабінету доктора Калігарі" Роберта Віне, «Ночі живих мерців» Джорджа Ромеро, «Сяйва» Стенлі Кубріка, «Дзвінка» Хідео Накати, «Кубу» Вінченцо Наталі) завершує уривок з малобюджетного хоррору «Відьма» (The Witch), прем’єра якого відбулася на фестивалі незалежного кіна «Санденс». Що ж, окрім колосального комерційного успіху (40 мільйонів доларів зборів при кошторисі, меншому в 40 разів), дало підстави Каррері поставити повнометражний дебют американського режисера Роберта Еггерса в один ряд з настільки вагомими стрічками?
Події «Відьми» відбуваються 1630-го року в Новій Англії. Пуританська громада виганяє поселенця Вільяма разом з дружиною Катериною і чотирма дітьми через «горде марнославство» й відкидання головою родини приписів пануючої церкви: навіть серед пуритан Вільям є фанатиком. Сім'я будує ферму на краю лісу, через кілька місяців у них народжується син Самуїл, та раптом на подружжя починає рушитись біда за бідою – що фактично винищує родину дощенту.
Хоррор, як і будь-який масовий жанр, обтяжений колосальною кількістю штампів. Аби подолати спротив матеріалу, Еггерс вчинив настільки ж просто, наскільки й ефективно: повернувся до витоку кіножахів – страшної казки.
«Відьма» побудована на архетипічних, базових для казки знаках: темний ліс, загадкові жінки в плащах з капюшонами, криваві ритуали, порча, одержимість людей і тварин. Ебберт виходить з не надто нового, але в цьому разі працюючого постулату, що кожному – за вірою його. Віриш у бабу-ягу, що забере немовля – ось вона. Віриш у лісових демонів, у козла, що приносить нещастя, в літаючих відьом – в чорно-білому світі релігійного фанатизму так воно й буде, але переконливість цього ряду образів досягається як насиченістю візуального ряду (оператор - Джарін Блашке), так і детально продуманим середовищем. Для цього автори консультувалися з англійськими і американськими музеями, з фахівцями з історії та побуту Англії й Америки XVII століття, не пропустили жодної деталі: від солдатських мушкетів до господарського приладдя, від розфарбованих облич індіанців до одягу поселенців. Жодної спекулятивності, жодних пафосу: це життя і смерть героїв тут і зараз, в переконливо зпропонованих обставинах.
Виходить так, як і має бути в хороших казках: красиво і страшно. І навіть мораль є, так само проста, як і вся ця історія: свобода – сильніша за усіх богів і чортів разом узятих.
