Петля
Телерепортер Девід Лок (Джек Ніколсон), який видає себе за мандрівного бізнесмена Девіда Робертсона, лишається на самоті у невеличкому готелі “Глорія” на околиці іспанського містечка. Він розсуває штори, закурює цигарку, лягає горілиць на ліжко. Всі подальші події фіксуються одним кадром тривалістю понад 6 хвилин, без монтажних склейок. Девід деякий час курить, потім перевертається на живіт, після чого камера випускає його з поля зору аж до кінця епізоду, натомість зосереджуючись на краєвиді за заґратованим вікном кімнати. На припорошілому, залитому сонцем дворі, під далеким муром старовинної будівлі з рядом арочних ніш сидить на лавці старий чоловік. До нього виходить з червонястих дверей робітник, щось ставить поруч і йде назад. Потім з’являється чорно-білий пес.
Наближається таксі. Розвертається і рушає наліво. З правого боку, там, напевно, вхід у готель, неквапом іде безіменна Дівчина (Марія Шнайдер), якій Девід наказав покинути його: ймовірно, вона і викликала таксі. Ледь-ледь чути сурму: хтось вправляється у традиційній іспанській музиці. Дівчина вештається подвір’ям. Таксі перетинає подвір’я за її спиною, зліва направо. Так само зліва вбігає хлопчик у джинсах і червоній футболці. Зупиняється, по-хазяйськи розставивши руки. Кидає каміння у пса. Дід кричить на малого, той огризається, вибігає з кадру назустріч білому авту. З машини, що спиняється на середньому плані, виходять двоє у костюмах – африканець і європеєць. Чорношкірий, перекинувшись кількома словами з напарником, поспішає до входу в готель, провівши поглядом дівчатко у червоній блузочці, темній спідничці і червоних черевичках, що пробігло попри нього. Десь далеко задзвонили у дзвін. Авто здає вліво. Чути, як грюкнули двері. Старий бавиться з собакою. Напарник африканця зазирає у вікно, хоче вже вертатися до машини, аж тут помічає Дівчину, зав’язавши бесіду, відпроваджує її вглиб подвір*я, згодом таки відходить до авта. Дзвони замовкли, цвірінькають пташки. Тріск мотора, можливо, мотоцикла чи мопеда. Дівчина на дальньому плані розмовляє з дідом. Знову звучить сурма. Стук дверей. Білий автомобіль швидко проїздить до входу в готель. Дівчина лишає свого співрозмовника, щось за кадром прикує її увагу; лунає сирена, удалині кричать іспанською. Саме в цей момент камера вислизає крізь грати надвір і йде за подіями. Справа вривається поліційна машина, робить віраж і стає коло групи дітей. Один поліцейський перепиняє дітей, другий на ходу кидає Дівчині пару слів і простує далі, аби прогнати таксі, що прибуло раніше. Дівчина майже біжить до готелю, їй перетинає шлях ще одна поліційна машина, з якої виходять дружина Девіда Лока, Рейчел, і кілька поліцейських. Доки вони розпитують господаря готелю, де кімната містера Робертсона, Дівчина вже намагається безуспішно відчинити його двері. Камера, на мить вихоплюючи патрульного, котрий розганяє цікавих, рухається уздовж білої, залитої сонцем готельної стіни і зупиняється коло вікна: Девід лежить горілиць на ліжку, очевидно, вже мертвий. Відчиняються двері, входять обидві жінки, господар і детектив, який питає Рейчел: “Це Девід Робертсон? Ви його впізнаєте?” Вона, опустившись на коліна біля ліжка, розглядає загиблого й відповідає: “Я з ним незнайома”, після чого підводиться і відступає до дверей. Детектив повторює запитання: “Ви впізнаєте його?” Дівчина (Шнайдер), лишаючись біля порогу, підтверджує: “Так”.
Почалося з того, що Девід Лок, перебуваючи в охопленій війною африканській країні, знайшов свого сусіда по готелю, торговця зброєю Девіда Альфреда Робертсона, мертвим. Лок узяв його документи, назвався його ім’ям, готельну адміністрацію повідомив про власну смерть. Під новим іменем Лок приходить на зустрічі з клієнтами Робертсона, їздить по містах, означених в його записнику. В Барселоні знайомиться з Дівчиною. Його як Робертсона починають переслідувати агенти уряду тої країни, куди він продає зброю для повстанців, а також, на вимогу Локової дружини, - іспанська поліція. Розв*язка настає у “Глорії”.
Відмінності між Локом і Робертсоном визначають драматургію. Не дуже успішний професійно і нещасливий у подружньому житті журналіст бере собі ім’я і долю ідеалістичного торговця зброєю – адже емісари Об’єднаного фронта підтверджують, що Робертсон, на відміну від решти постачальників, щиро вірив у мету повстання.
Криза Лока – байдужість погляду. Він знімає унікальний матеріал, але не намагається вникнути у суть подій, не ставить зайвих запитань, ба навіть запитань по суті. Стати Робертсоном означає перемінити не тільки долю, а й ракурс. Останній сцені передує тривала розмова Девіда і Дівчини у кімнаті, котра починається його питанням: “Що ти бачиш?” (вона описує, дивлячись у вікно, стару жінку, чоловіка, котрий чухає шию, хлопчика, що кидає каміння, пил). Далі мова про “форми, які ми приймаємо”, про сліпого, який вкоротив собі віку після того, як йому вернули зір у 40 років, бо картина світу виявилася зовсім інакша, аніж він очікував. І ось після цього ми спостерігаємо панораму, в якій розіграється фінал цілого життя.
Самий епізод чітко поділено на дві частини: до і після вбивства. Закадрова смерть Девіда активізує кадр, адже камера починає своє проникливе ковзання саме тоді, коли агенти в костюмах і їхній автомобіль покидають поле зору: вочевидь, справу зроблено, гаданий торговець зброєю вбитий. І далі камера перебуває на рівні людського зросту.
Цей рух, що почався після смерті, можна назвати сліпотою навпаки. Ніхто не бачить того, хто йде за рештою, натомість цей ідеальний свідок бачить і чує все, не проминаючи жодної подробиці події, лишивши позаду подію як таку. Ця незрима сутність – звільнений Девідів геній, це те, чим Девід став. Він нарешті почав бачити по-справжньому, знайшовши себе у вічному колі візуального повернення.
________
Професія: репортер / Professione: reporter (1975, Італія-Іспанія-Франція, 126`), режисура: Мікеланджело Антоніоні, сценарій: Марк Пеплоу, ПІтер Уоллен, Мікеланджело Антоніоні, за оповіданням Марка Пеплоу, оператор: Лючіано Товолі, актори: Джек Ніколсон, Марія Шнайдер, Дженні Рунакр, Ян Хендрі, Чак Малвегілл, виробництво: Compagnia Cinematografica Champion, CIPI Cinematografica S.A., Les Films Concordia.
