«Познавая белый свет»
Сьогодні, тобто цього дня, 5 листопада, на подарунок усім нам, народилася кінорежисер Кіра МУРАТОВА
Фрагмент статті «КІРА Й ДЕМОНИ» С. Тримбача
Про фільм «ПОЗНАВАЯ БЕЛЫЙ СВЕТ»
«Не праця, не заводи перешкоджають здичавінню — а наявність у людині цілісного світу. На якісь екранні миті з’являється у фільмі Незнайомка (Людмила Гурченко). Вона — акторка, яка приїхала до цієї глушини на коротку гастроль. У кинутому нею листі невідомий шанувальник пише про те, що кохання ніколи не є співмірним зі своїм предметом. Такий предмет, звичайно ж, потрібен — для тертя, утворення чуттєвого вогню. АЛЕ НІКОЛИ НЕ ВПІЗНАЄТЬСЯ В КОХАННІ ЙОГО ЗОВНІШНІЙ ПОДРАЗНИК. Мабуть, цю формулу може бути застосовано до більшості фільмів Муратової: режисера мало цікавить поверхня життя, його чуттєве промальовування. Останнє є дуже крихким, занадто ефемерним — наче дзеркальна гладь [...]
Життя нетехнологічне — ось що. Щастя не можна побудувати, сконструювати, упредметнити десь за межами особистісного буття, щоб потім туди його трансплантувати. ЦИМ І ДРАТУВАЛА МУРАТОВА РАДЯНСЬКУ ІДЕОЛОГІЮ ТА ІДЕОЛОГІВ — СТАВИЛА ПІД СУМНІВ УТОПІЮ, ЩО ПАНУВАЛА. Один з адептів цієї ідеології навіть удостоїв її творчість звання «міщанський реалізм»: дрібнота, мовляв, розглядає в кіношний телескоп всі ці бактеріальні явища... Щастя обраховувалося в кілометрах, тоннах і трудоднях. Воно має бути вагомим й видимим — жодної ефемерності. А в Муратової виходило саме так: її людці не мали здатності сфокусуватися на великих ділах, болісно намагаючись щось у собі самому побачити-вибудувати, та ще й утримати хоч якісь миті... [...]
Власне кажучи, МУРАТОВА ПЕРЕТВОРИЛА ДАВНІШНІ ПІДОЗРИ ПОКОЛІННЯ ШІСТДЕСЯТНИКІВ З РОБОЧОЇ ГІПОТЕЗИ НА ХУДОЖНЬО ОПРАЦЬОВАНИЙ ТА АРГУМЕНТОВАНИЙ ТЕКСТ. Підозра полягало в тому, що, якщо вийняти окрему особину з колективної утроби й пустити у світ вільною і неконтрольованою, то з неї попре щось малоприємне. 89-го Муратова зняла «Астенический синдром», в якому спробувала каталогізувати тих самих демонів [...]
