Уточнення страху
Недавно в одному приміщенні побачив цей плакат. Насуплена жінка в червоній хустці, палець притиснутий до губ, поруч вірш:
Будь на чеку. В такие дни
Подслушивают стены.
Недалеко от болтовни
И сплетни до измены.
Внизу червоними великим літерами класичне «НЕ БОЛТАЙ!»
Знайома до болю композиція.
Чомусь вона повернулася до популярності в 1990-2000-х, і нині регулярно зустрічається в найнесподіваніших місцях.
Мабуть, народ смішить ця перебільшена серйозність, цей параноїдальний пафос у сполученні з деяким подивом, що застиг на обличчі пильної активістки. Існує маса пародійних варіантів; композиція така сама, тільки написи різні: «Не свисти!», «Не кусай пальцы!», «Не ковыряй в носу!», «Ковыряй!» і навіть «Не болтай! Рычи!»
Плакат створено Ніною Ватоліною і Миколою Денісовим у 1941 році, ще до нападу Німеччини на СРСР. Вірші – лауреата чотирьох сталінських премій Самуїла Маршака. Перший наклад – 100000 примірників.
До речі, у Великобританії в той час публікували заклики до пильності, проте з інакшим змістом: Careless talks cost lives - «Необережні розмови коштують життя людей». В радянському плакаті про життя людей анічичирк.
А ще, перечитуючи ті рядки, робиш несподіване відкриття.
Зрозуміло, що тоді послання виглядало однозначно: стережися західних шпигунів і диверсантів, вони підслухають і нароблять лиха.
Але варто згадати контекст. Атмосферу. Одразу стане зрозумілим, що об’єм значень у цього фрагменту пропаганди набагато ширший. Бо в СРСР дійсно підслуховували самі стіни, і найближчі люди могли виявитися зрадниками й донощиками. Правда, ніякі ЦРУ чи Абвер стосунку до цього не мали.
Мабуть, те, що вийшло - вийшло таки мимоволі. Але документ, по суті, зовсім несмішний.
Ось просто зовсім.
Дмитро ДЕСЯТЕРИК, «День»
