Я пішов. Одначе ж не прощаюсь...
Учора, 25 жовтня, на 7-му позачерговому з’їзді я склав повноваження голови Національної спілки кінематографістів України. Два терміни (більше не дозволяє статут НСКУ), з 2009-го, я керував роботою Спілки. Попри всі випробування (було їх чимало) Спілка встояла, за що я ще раз дякую всім, хто був поруч - від колег по правлінню, секретаріату, від працівників спілчанського апарату і Будинку кіно і до всіх спілчан, які добре усвідомлюють: тільки разом ми можемо щось зробити для кінематографа, для кінематографістів і їх шанувальників.
Новим головою НСКУ обрано 40-річного кінорежисера ТАРАСА ТКАЧЕНКА, за нього проголосувало біля 80 % делегатів. Я вітаю його з обранням і зичу сил, натхнення і удачі - без цього не здолати труднощів, які будуть, знаю із власної практики.
Мене закликали залишитись ще... Дякую, одначе ж власне я не полишаю Спілку, зроблю все, аби допомогти Тарасу. 1987 року новообраний спілчанський очільник Михайло Бєліков сказав мені (щойно прийнятому до Спілки): "Вважайте, що ви секретар правління, приходьте на засідання секретаріату, працюйте". Я й працював... Майже тридцять літ.
Дякую, дякую всім, хто підтримував мене усі ці роки. Я люблю і шаную вас. Не прощаюсь.
