Американські санкції і доля Ірану. Регіональний контекст
Отже, другий пакет американських санкцій стосовно Ірану введено. Таким чином, незважаючи на суперечливі заяви президента Дональда Трампа та тривалу війну лобістів, Вашингтон запровадив повномасштабні санкції проти влади Ірану. Це – цілком передбачуване, всіма очікуване і неминуче в логіці поточного тривалого конфлікту в близькосхідному регіоні рішення анонсував в п’ятницю 2 листопада держсекретар Майк Помпео, якій повідомив журналістам, що з понеділка 5 листопада усі обмеження щодо Ірану повернуться до рівня, якій запроваджував важелі контролю і регулювання, відмінені ядерними угодами 2015.
Введення цьогорічних санкцій, за словами Помпео, «спрямоване на те, що позбавити режим надходжень, які він використовує для поширення смерті та руйнування в усьому світі». «Наша остаточна мета», - заявив Помпео, - «примусити Іран відмовитися від належним чином зафіксованих і документованих дій та поводитися як нормальна країна».
Отже, на відміну від попередніх обмежувальних рішень, цього разу мова йде не так про спроби припинити перспективні програми з розробки зброї масового знищення чи засобів її доставки, скільки про покарання за участь у загарбницьких війнах, фінансування найманців та терористів.
Про вичерпаність ядерної угоди 2015, попри відсутність достовірних доказів її порушення з боку Ірану, адміністрація США заявила ще в травні 2018, і з того часу почалося повернення санкційного режиму з метою зупинення «злочинної діяльності Тегерану». Відтоді відновлення і навіть посилення обмежувальних заходів було лише справою часу. За словами міністра фінансів Стіва Мнучіна, «департамент Казначейства додав більше 700 найменувань до списку санкційних об'єктів. Тепер цей перелік включає сотні цілей, які були раніше звільнені від санкцій, а також більше 300 нових найменувань. Це набагато більше, ніж ми раніше будь-коли робили».
За словами Білого дому, санкції націлені на великих експортерів нафти, судноплавні компанії та великі іранські банки, включаючи Центральний банк країни та інші фінансові установи. США також будуть «орієнтуватися на тих, хто намагається порушити або обійти санкції».
Цей режим санкцій вводиться для того, щоб «відрізати доходи, які влада використовує для підтримки терористичних угруповань, для спричинення глобальної нестабільності, фінансування своїх ядерної та ракетної програм, а також для збагачення своїх лідерів». Запроваджуючи цю «кампанію максимального тиску», адміністрація США прагне не дозволити іранський владі отримувати валюту, що має гарантувати, що Тегеран не матиме коштів на підтримку терористичних угруповань, які генерують нестабільність на Середньому Сході, таких як ліванська «Хізбалла», єменські хусіти, шиїтське ополчення аль-Хашд аш-Шаабі в Іраку, режим сирійського диктатора Башара Асада та воюючі на його стороні підтримувані Іраном угрупування «Ліва Фатімійюн» та «Ліва Зайнабійюн», набрані з афганських та пакистанських найманців.
У результаті ядерної угоди у 2015, коли адміністрація Барака Обами, запроваджуючи стратегію умиротворення режиму, скасувала санкції, які суворо обмежували економічні можливості іранської влади, Ірану був забезпечений легальний доступ до найважливіших ринків Європи та Азії, внаслідок чого влада отримала доступ до більш як 150 мільярдів доларів, в тому числі і раніше заморожених активів. Протягом наступних трьох років майже 200 мільярдів було витрачено на воєнні авантюри та підтримку терористичних угруповань та найманців. Ще минулого року більше 350 тисяч бойовиків утримувалися Іраном в кількох країнах регіону, які воювали за створення «шиїтського півмісяця» та просування інтересів іранської влади.
Білий дім стверджує, що запровадження санкцій з травня 2018 вже позбавило Іран близько 2 мільярдів доларів, внаслідок чого економіка занурилася в кризу, а воєнна активність підтримуваних Іраном бойовиків помітно зменшилася. Наприклад, лише цього літа про-іранські бойовики були евакуйовані з кількох своїх баз в центральній, західній і східній Сирії, було помітно згорнуто допомогу бойовикам в Ємені, внаслідок чого ті перебувають на межі воєнної поразки, а в Іраку поширюються анти-іранські протести на тлі значного послаблення про-іранських сил. Цьогорічний економічний занепад призвів до того, що навіть афганські біженці – основний контингент угрупування «Фатімійюн» - вимушені залишати Іран в пошуках кращої долі, внаслідок чого кількість бойовиків, як кажуть, скоротилася мало не на чверть.
Стратегія стабілізації, що її впроваджує американська адміністрація на Середньому Сході, передбачає поступове виведення за межі конфлікту і усунення всіх гравців, які генерують несистемне насильство. Після фактичного усунення ІД настала черга Ірану (доречі, не важко передбачити, хто стане наступним).
Зрозуміло, що будь-які економічні санкції є заходами довгострокового впливу і теоретично вони не мають швидко і безпосередньо призводити до змін режимів, але поточна внутрішня ситуація в Ірані та обстановка в регіоні складаються таким чином, що санкції можуть скласти цілком реальну загрозу не лише стабільності, а й самому існуванню складної владної конструкції Ірану в поточному вигляді.
Високорозвинене, складноорганізоване іранське суспільство через хронічний економічний занепад, спричинений воєнними авантюрами влади, перебуває зараз у вибухонебезпечному стані: безупинні страйки практично у всіх галузях господарства, перманентні локальні енергетичні, продовольчі і водні кризи, триваючий колапс фінансових установ, постійні скорочення виробництв і робітників, швидко і шалено зростаюча бідність (кількість бідних перевищує вже 27 мільйонів, тобто третину населення, а кількість тих, хто страждає від хронічної нестачі продовольчих і водних ресурсів сягає вже 60 мільйонів осіб) та безробіття(особливо серед молоді, де роботи не мають від 30 до 40%), нечувана інфляція, що цього року подолала позначку у 80%, занепад торгівлі тривають вже близько року і спричиняють масові заворушення, які спалахують з різною інтенсивністю в різних місцях країни з минулої зими.
Влада, захоплена експансіоністськими проектами, не має іншого рішення внутрішніх проблем, які загрожують існуванню країни, крім як скидати соціальну напругу через зовнішні війни. Це викликає потужне незадоволення суспільства, а тепер цю примарну можливість істотно буде обмежено зовнішніми санкціями.
Зрозуміло, нові санкції США будуть ефективні і ускладнюватимуть отримання Іраном грошей на війну і нестабільність лише у разі, якщо більшість світової спільноти їх підтримує. Цілий ряд факторів – специфічна політична поведінка президента Трампа, невизначеність довгострокових наслідків санкцій, неоднозначні наслідки для гуманітарної ситуації в країні та регіоні, активна робота іранських лобістів в політичному істеблішменті західних країн – все це не сприяє досягненню швидкого та міцного консенсусу ані в світовій спільноті, ані навіть серед західних країн.
Втім, за характерною звичкою «поганих хлопців», іранська влада робить все можливе, щоб консолідувати своїх противників. Нещодавно попереджена терористична атака в Данії, пов’язаних з іранською владою виконавців якої зараз розшукують в ЄС, так само як і попередні теракти, організовані іранськими мережами в Албанії і Франції, схиляють європейських політиків на сторону Вашингтону.
Крім того, незважаючи на зусилля президента Хасана Рухані та міністра закордонних справ Мохамада Джавада Заріфа, Рада вартових конституції Ірану - постійно діючий незалежний орган, покликаний захищати основи державного ладу та запобігати виникненню протиріч між конституцією та постановами Маджлісу (парламенту), до складу якої входять шість клерикалів, призначених безпосередньо аятолою Хаменеї та шість інших осіб, - щойно наклала вето на рішення про приєднання Ірану до Конфедерації із боротьби з фінансуванням тероризму та на ратифікацію Конвенції про протидію фінансуванню тероризму.
Справа в тому, що рішення про приєднання до американських санкцій з боку ЄС, Китаю, Індії та РФ безпосередньо залежало від того, чи ратифікує Іран цю конвенцію. Зараз, після провалу голосування, легальних способів обійти санкції стає все менше.
Наразі все виглядає так, що ніхто у світі не буде ризикувати зв’язуватися з токсичним іранським урядом, щоб потрапити під дійсно болючі і системні американські санкції. І це, з великою ймовірністю, призведе до серйозних наслідків для клерикального істеблішменту Ірану. Не варто думати, що ситуація лише повернеться у стан до 2015 – зараз безповоротно змінилася і влада, і суспільство Ірану, і ситуація в регіоні, і навколишній світ, і санкції є безпрецедентно жорсткими – тож і результат буде відмінний.
Отже, в разі, якщо санкції буде реалізовано в повному обсязі, наслідки для іранської влади з високою ймовірністю можуть бути фатальними. І головне, що має непокоїти світове співтовариство – це питання зменшення ризиків, які будуть пов’язані з критично зростаючою нестабільністю іранської влади, в перше чергу, захисту населення – як самого Ірану, так і сусідніх країн.
