Ідлібський цугцванг для Асада і Путіна
Ймовірно, була надія на повсякчасне російське, сирійське і іранське «якось буде». Тепер же союзникам в Ідлібі доведеться пожинати плоди свого авантюризму
Схоже, велика війна в Сирії вже почалася, раз діями турецьких військ там безпосередньо керує міністр оборони Туреччини. Ризикну припустити, що нічний удар по турецькій автоколоні в Ідлібі, в результаті якого 33 турецьких військовослужбовців були вбиті і ще кілька десятків поранені, завдала авіація уряду Башара Асада, причому без відома своїх російських союзників, хоча і, цілком можливо, за згодою Ірану. Пікантність ситуації полягає в тому, що координати дислокації турецьких військ сирійські урядові війська напевно отримали від російських військових, яким турецька сторона передає їх якраз для того, щоб уникнути нападів на свої війська. Цей удар став не тільки помстою за падіння Найраба і Саракіба, знову захоплених напередодні протурецькими військовими формуваннями і загонами сирійської опозиції при активній підтримці турецької артилерії і спецназу.
Тут все набагато серйозніше. Асад все більше усвідомлює, що почавши великий наступ в Ідлібі, при схваленні, а цілком ймовірно, і з ініціативи своїх російських союзників, його армія і союзні іранські війська разом з бійцями російських ПВК (під них тепер замасковані військовослужбовці російських регулярних військ в Сирії) виявилися в дуже складному становищі. Зіткнення з турецькими військами були неминучі і викликали цілком неминучу силову відповідь Анкари. Ось-ось мав розпочатися обіцяний Ердоганом великий турецький наступ в Ідлібі, який Асад і його союзники не змогли би витримати. І в цій ситуації сирійський президент вирішив зіграти на випередження і на максимальне підвищення ставок, як робить азартний гравець в покер з дуже слабкою комбінацією на руках, все підвищуючи і підвищуючи ставки, в розрахунку, що у противників не витримають нерви. Асад завдає своєрідний превентивний удар по турецьких військах, розраховуючи, що це неминуче спровокує початок великого турецького наступу ще до формального закінчення терміну ультиматуму Ердогана з вимогою виведення сирійських урядових військ і їх союзників з Ідлібської зони деескалації. Асад сподівається, що тим самим він змусить Москву почати наносити удари по турецьких військах з використанням російського авіаційного угруповання в Сирії. В результаті, як розраховує сирійський диктатор, турки здригнуться, припинять наступ і підуть на нові переговори про зону деескалації, а за сирійськими урядовими військами залишиться вже захоплена ними половина Ідліб.
Однак, судячи з усього, Володимир Путін все ж таки не готовий кинути своє нечисленне авіаційне угрупування в Сирії проти турків, прирікаючи на вірну загибель, і також не готовий боротися за Асада до останнього російського солдата в Сирії. Як можна зрозуміти, російські літаки в Ідлібі бомбардують тільки сирійських повстанців, але не турецькі війська. Проте дуже скоро для російської авіації можуть зникнути в Ідлібі «законні» цілі, тому що всюди там будуть турецькі військові. Російський президент направив до Середземномор'я два фрегати, озброєні ракетами «Калібр», і вони вже пройшли Босфор. Однак використання «Калібрів» проти Туреччини виглядає абсолютно неймовірним, бо напевно викличе відповідь вже з боку НАТО. Швидше можна припустити, що на російські фрегати перекидається до Сирії додаткове озброєння і спорядження. Туреччина закрила свою територію і Чорноморські протоки для поставок до Сирії вантажів військового призначення, але турки не мають права затримувати та оглядати військові судна, що проходять Чорноморські протоки. Однак навіть з російським озброєнням і бойовою технікою армія Асада і її іранські союзники не в змозі протистояти турецьким військам.
Після нічного обстрілу в Ідлібі відбулася ще одна телефонна розмова між Путіним і Ердоганом. Турецький президент повідомив своєму російському колезі, що Туреччина більше не обмежуватиме себе в військових діях проти армії Асада і її союзників. Як можна зрозуміти, Туреччина тепер буде наносити удари не тільки в Ідлібі, але і по всій Сирії, причому з використанням авіації. Путін тепер погодився нарешті зустрітися з Ердоганом, хоча останнім часом пропозиції про зустріч незмінно відкидав. Швидше за все, на цей раз російсько-турецький саміт відбудеться (попередньо оголошено, що він може пройти в Москві 5 або 6 березня), але вкрай сумнівно, що сторонам вдасться знайти рішення кризи в Ідлібі, оскільки ніякого компромісу в даний час не видно.
З усього видно, що тепер ідлібська криза буде вирішуватися силою зброї, і ніяких шансів у Асада немає. Після провокації, здійсненої ним в ніч на п'ятницю, є велика ймовірність того, що турецькі війська намагатимуться знищити угруповання ірансько-асадівських військ, що діють в Ідлібі, а потім не обмежаться територією Ідлібської зони деескалації та захоплять ще якусь буферну зону біля її кордонів. Тут цілком може виникнути проблема російських полонених. Солдатам і офіцерам, які діють під виглядом ПВК, ймовірно, в разі потрапляння в полон наказано заперечувати приналежність до російської армії, а називатися бійцями-добровольцями ПВК. Однак тут виникає реальна небезпека, що турки віддадуть таких бійців-найманців в руки сирійських опозиціонерів, і тоді їх чекає жахлива тяжка смерть. Найкраще було б, якби в керівництві російського угруповання в Сирії знайшовся хоча б один розумний генерал, який би наказав російським військовослужбовцям покинути Ідліб, але, боюся, Москва на це санкції не дасть. Однак і будь-якого гідного виходу із ситуації в Ідлібі для Путіна не видно.
Щоб натиснути на Євросоюз, Ердоган на 72 години відкрив кордони для біженців, що прагнуть потрапити до Європи. Зараз турецький президент користується очевидною підтримкою США, які тільки вітають, що турецькі солдати вбивають солдатів Асада і іранців. А в разі серйозного втручання Росії, яке, однак, здається неймовірним, американці цілком можуть повторити бійню під Хішімом. Євросоюз же, який виступає проти подальшої ескалації в Ідлібі, не в змозі що-небудь вчинити.
Починаючи наступ в Ідлібі, Асад і його союзники пішли на відверту авантюру, тому що збройне втручання в конфлікт з боку Туреччини неважко було передбачити. Ймовірно, була надія на повсякчасне російське, сирійське і іранське «якось буде». Тепер же союзникам в Ідлібі доведеться пожинати плоди свого авантюризму.
Борис СОКОЛОВ, професор, Москва
