Країна напівзаходів
«Епоха зволікань, напівзаходів, заспокійливих і незрозумілих прийомів, затримок, добігає кінця. Взамін цього, ми вступаємо в період наслідків»
Це – Вінстон Черчилль у його зверненні до парламенту (House of Commons) в листопаді 1936. Йшлося про зростаючу нацистську загрозу і те як нерозумно було на ці загрози не реагувати. Два роки перед тим він вже застерігав уряд ЇЇ Величності про небезпеки які несе всій Європі тотальне переозброєння та збільшення німецької армії під орудою Гітлера, але тоді його називали алярмістом і колеги політики ставилися скептично до «екстравагантних страхів» Черчилля.
В 1936-му Гітлер вже мав 39 дивізій і займався формуванням та озброєнням ще вісімдесяти.
В 1936-му для Черчилля було ясно що в наступний рік чи півтора Британія не досягне того що досягне Німеччина у наступальних озброєннях. Період зволікань та напівзаходів перетік у період наслідків...
Майже століття пізніше і з іншого боку Європи є країна, де зволіканнями й напівзахожами урядували останні 23 роки.
І вони продовжують це робити й тепер, коли постала найбільша загроза для існування країни.
Майже за рік урядування теперішня українська влада не провела ЖОДНОЇ системної реформи, а ті напівзаходи, на які вона спромоглася, вона прийняли тільки під тиском західних донорів, які підживлюють українську економіку. Точно так як це робили її попередники. І нарікання у теперішніх також не оригінальні – на реформи нам ніхто не дає потрібної суми.
А не дають не тому що скупі.
Однією з незмінних ознак товстосумів є здорова доля авантюризму й ризику, і якщо їм показати сміливу, амбітну ідею вони капшука можуть все таки розв’язати.
Українська влада замість сміливої ідеї поки що показує їм пшик.
І справжня іронія полягає в тому, що сміливі рішення хочуть бачити не тільки інвестори, а переважна більшість тих, хто владу обирають. Її, так би мовити, джерело. Вони потерплять і війну і холод, і довго, якщо знатимуть, що поводирі не займаються фікцією, я справді докорінно ремонтують економіку.
Для сміливої ідеї гроші знайдуться завжди. Цими днями Джордж Сорос навіть показав де лежить потрібна сума і навіть приїхав до Києва тицьнути пальцем в той бік.
Залишилось одне – знайти спосіб показати цій владі, що всі ці напівзаходи й ілюзія змін можуть мати дуже трагічні наслідки і для неї також.
Попередня влада про це не знала.
