Листопадові зрадники
Знищення російського бомбардувальника Су-24М турецькими винищувачами призвело до того, що російсько-турецькі відносини різко погіршилися і впали мало не до рівня перших років після Другої світової війни, коли Радянський Союз висував територіальні претензії до Туреччини і вимагав створення своїх військових баз в Чорноморських протоках. Російсько-турецьким відносинам дійсно завдано «нищівних збитків», як визнав прес-секретар російського президента. І, звичайно, шанси на створення єдиної коаліції Росії із західними країнами та їхніми близькосхідними союзниками для боротьби проти ІДІЛ стають зовсім вже примарними.
Проте щось подібне до цього трагічного інциденту рано чи пізно мало статися. Вже кілька разів турки попереджали російських дипломатів після того, як російські літаки з Сирії неодноразово порушували турецький кордон, про неприпустимість таких дій. А тиждень тому турецька сторона висловила протест проти російських бомбардувань сирійських туркменів, якими Туреччина всіляко опікується і підтримує. І російський Су-24М було збито саме після того, як він разом із іншою «сушкою» відбомбився по турецьким поселенням. А потім, вже після його загибелі, росіяни розбомбили гуманітарний конвой, що прямував до туркменів. І це при тому, що туркменське ополчення входить до складу Вільної сирійської армії і бореться не тільки проти Асада, а й проти ІДІЛ.
Судячи з того, що збили літак не зенітні ракети з землі, а винищувачі F-16, які не менше п'яти хвилин супроводжували російські бомбардувальники, турецька сторона й цього разу готова була розв’язати справу миром. І тільки коли російські бомбардувальники повторно вторглися в турецький повітряний простір, було отримано дозвіл на атаку. Імовірно, такий дозвіл дав або прем'єр-міністр, або Президент Туреччини. Водночас наявна інформація дозволяє припустити, що російський штурман, який залишився в живих, був переданий туркменами російській стороні на вимогу Анкари. А показували його зі спини, можливо, тому, що вдячні туркмени на прощання неабияк начистили йому фізіономію. Туреччина явно не хоче доводити відносини з Росією до останньої межі. Прес-конференція цього штурмана справила тяжке враження. Людина, яка стояла спиною до камери, зачитувала ретельно визубрений текст, що повністю повторює російську версію. Природно, бідолаха і в жодному разі не міг розповісти, як насправді все відбувалося: турки, мовляв, нас попереджали, а ми подумали - ні фіга, може, прорвемося, не посміють! Але, на жаль, посміли.
Однак і поступатися Путіну Анкара не збирається. Тому ніяких вибачень і компенсацій збитків від Анкари Москві не буде. Зрозуміло, ніякого «зрадницького удару в спину» і спеціально підготовленої засідки на російський літак, як стверджують російські пропагандисти, не було. І, до речі, можна припустити, що в аналогічній ситуації путінська Росія вчинила б так само і збила б іноземний бойовий літак, який вторгся в російський військовий простір. Не випадково НАТО стало на бік Туреччини, визнавши її версію інциденту і представлені Анкарою дані засобів об'єктивного контролю такими, що відповідають дійсності. Якщо в чомусь турки і лукавлять, то це, ймовірно, в тому, що вони не знали, чий саме літак вони збивають. Це легко можна було встановити за перемовинами пілотів один із одним і з землею, які, напевно, слухають відповідні турецькі служби.
А чим відповість Росія? Воювати з Туреччиною, членом НАТО, вона не стане. Суто військові заходи, оголошені в Москві, мають суто пропагандистські цілі, але ніякого реального толку від них не буде. Розміщення в Сирії ЗРК С-300 і С-400 буде тільки марним витрачанням ресурсів. Збивати турецькі літаки над турецькою територією Москва не посміє, а в Сирії вони не літають. Та й знищувати російські літаки Туреччина при необхідності може за допомогою наземних ЗРК «Петріот» і «Хок», тому оголошений обов'язковий супровід російських бомбардувальників винищувачами не має сенсу. Він тільки збільшить витрати на операцію і підвищить ризик катастроф, оскільки винищувачі б'ються набагато частіше, ніж бомбардувальники. Залишаються економічні санкції. Раптово одразу 15% продовольства, що надходить із Туреччини до Росії, стало неякісним. А заодно у російської сторони з'явилися сумніви в якості турецького текстилю і хімічних товарів, що поставляються в країну. Пішли чутки і про скасування російсько-турецького саміту, наміченого на середину грудня.
Однак навряд чи Москва піде на істотний розрив торгово-економічних зв'язків із Анкарою. Турецьке продовольство в чому компенсує ненадходження відповідних товарів з ЄС, на які налагоджено торгове ембарго. А турецький текстиль та іншої ширвжиток забезпечує значну частину потреб населення Європейської частини Росії. У сфері туризму Туреччина зараз для росіян - єдина альтернатива Єгипту. Та й від «Турецького потоку» Путін не хотів би відмовлятися. Тому торгова війна ризикує завдати більше шкоди Росії, ніж Туреччини. І санкції проти Туреччини носять поки що демонстративний характер. Заборонили турецьку курятину, яка погоди на ринку не робить. З 1 січня заборонили турецькі овочі та фрукти, які в цей час вже не поставляються. Припинили відправляти туристів до Туреччини. Це тоді, коли туристичний сезон вже закінчився, і тепер можна без шкоди тримати тут санкції хоч до травня майбутнього року. Закрили російсько-турецький науковий центр у Москві, про існування якого, боюся, знали тільки його співробітники. Та ще почали гальмувати турецьких далекобійників.
Тут Туреччина відповіла - російські судна, зокрема й військові, стали зазнавати труднощів при проходженні Проток. Ні, закривати їх Анкара не буде. Просто змусить дотримуватися технічних регламентів та санітарних норм. Знайдуть якийсь страшний сирійський вірус і поставлять крейсер «Москва» в карантин десь на місяць. Думаю, що в Кремлі все ж розуміють свою залежність від Туреччини у проведенні сирійської операції. І до крайнощів доводити відносини не будуть.
Поки ж між Путіним і Ердоганом тривають пацанські розбірки. У відповідь на путінське звинувачення, що Туреччина купує нафту у ІДІЛ, турецький президент зажадав доказів і висловив готовність піти у відставку, якщо докази нададуть. Але, в свою чергу, поцікавився, чи не збирається його російський колега у відставку, якщо докази знайти не вдасться. І тут Володимир Володимирович дав збій, вустами свого прес-секретаря повідомивши, що жодних доказів Росія не висуватиме. Дуже вже йому у відставку йти не хочеться. Підсумок же такий, що Путін своєю агресивною політикою нажив собі ще одного сильного ворога. Він, як Наполеон і Гітлер, незабаром опиниться в конфронтації з усім світом. Але з історії добре відомо, чим це закінчується.
