Операція «Журналіст»
Арешт ФСБ українського журналіста Романа Сущенка - для Росії річ цілком буденна. Щоправда, цього разу спостерігається деяка нестиковка в позиції різних російських відомств. Федеральна служба безпеки офіційно заявила, що 47-річний українець Роман Сущенко є полковником Головного управління розвідки Міністерства оборони України, який цілеспрямовано збирав відомості, що становлять державну таємницю, про діяльність Збройних сил Росії і Росгвардії. Водночас російське МЗС виявилося набагато менш кровожерливим і заявило, що український журналіст перебував на території Росії без журналістської акредитації і в цьому, мовляв, його головний гріх. А оскільки Сущенко «перебував на території Росії без журналістської акредитації МЗС РФ», то він, мовляв, «не виконував на території Росії журналістських функцій». Тому до придушення свободи слова і порушення прав журналістів арешт Сущенка ніякого відношення не має.
Цікаво, а як може журналіст отримати акредитацію в Росії, якщо він більше шести років є власним кореспондентом «Укрінформу» у Франції і, відповідно, там акредитований? Та й взагалі людина приїхала в Росію у відпустку, у своїх приватних справах, побачитися з рідними. Президент же Росії вустами свого прес-секретаря зайняв позицію над сутичкою. Дмитро Пєсков заявив буквально наступне: «Це звичайна робота спеціальних служб, якщо я правильно розумію, то ця людина, яка називає себе журналістом, не мала акредитації, яку повинен мати закордонний журналіст - акредитації Міністерства закордонних справ... Я не можу вам сказати зараз, чи отримував президент (Росії) інформацію з цього приводу. Це не питання порядку денного Кремля».
Водно час у всіх цих офіційних версіях є багато досить сумнівних деталей. Якщо Сущенко «цілеспрямовано збирав відомості, що становлять державну таємницю», то відразу ж виникає запитання: коли встиг? Адже затримали його в перший же день перебування в Росії, ще 30 вересня. При цьому відео затримання, оприлюднене ФСБ, нічого компрометуючого Романа не містить. Його явно взяли не під час контакту з якимось агентом, не під час закладки схованки і не при заборі зі схованки якоїсь інформації.
Звичайно, журналістське прикриття нерідко використовують працівники спецслужб, з цим сперечатися не доводиться. Однак досить дивним виглядала б спроба використовувати проти Росії кадрового розвідника, який багато років працює у Франції. Адже умови розвідувальної роботи в Росії і у Франції відрізняються принципово. Подібні дії виглядали б дуже вже непрофесійно. Цікаво також, звідки ФСБ дізналася, що Сущенко в українській розвідці саме полковник, а, скажімо, не майор.
Все, що відбувається з Сущенком, поки що виглядає як дещо поспішна імпровізація. Судячи із заяв представників МЗС і президента Росії, можна припустити, що спочатку передбачалося затримати Сущенка, звинувативши його у відсутності російської акредитації і, протримавши кілька днів в ув'язненні, видворити назад в Україну. Українські журналісти вселяють Кремлю якийсь містичний страх, що вони можуть написати про Росію те, що буде дуже неприємно першій особі Російської держави. Тому проти них на російській території ведеться цілеспрямована боротьба із застосуванням усіх засобів, зокрема спеціальних. Тому українські журналісти в Росії давно вже, від самого початку Євромайдану, входять до «групи ризику».
Але, як видно, комусь у ФСБ, а цілком ймовірно, і в Кремлі, однією висилки здалося мало, і було вирішено роздути гучну шпигунську справу і отримати ще одного українського заручника на довгий термін. Настільки серйозне рішення, звичайно ж, не могло ухвалюватися без санкції Путіна, і Пєсковвочевидь лукавить, коли стверджує, що не знає, чи в курсі російський президент того, що відбувається з Сущенком.
1 жовтня Лефортовський суд Москви заарештував українського журналіста на два місяці, а вже 2 жовтня його нібито випадково виявили в ізоляторі ФСБ «Лефортово» російські правозахисники, які проводили планову перевірку в'язниці. За твердженням члена Суспільно-наглядової комісії Зої Свєтлової: «Зовсім випадково вчора (тобто 2 жовтня. - Б. С.) під час перевірки Лефортовської в'язниці в карантинному відділенні побачили чоловіка в такій арештантській робі. Засмаглий молодий чоловік. Це виявився український журналіст Роман Сущенко. З великими труднощами нам вдалося дізнатися його ім'я, прізвище. Він сказав, що він іноземець. Працівники СІЗО всіляко заважали нам розмовляти. Але ми змогли дізнатися, що він звинувачується за 276-ю статтею "Шпигунство". Подробиці затримання він нам не зміг повідомити, бо розмова наша постійно переривався працівникамиЛефортовської в'язниці. Єдине, що він сказав, що його не катували під час затримання, але чинили на нього серйозний психологічний тиск. Він не зміг зателефонувати своїй родині. Він не зміг повідомити українському консулу. І ось його найбільше турбувало те, що ніхто не знає, що з ним відбувається, що він перебуває в Лефортовській в'язниці».
Чесно кажучи, у випадкову зустріч правозахисників із Романом Сущенком віриться важко. СІЗО «Лефортово» з вельми суворим режимом безпеки - явно не те місце, де подібні зустрічі можуть відбуватися. Якби Сущенка не хотіли показувати членам Наглядової ради, то легко знайшли б, де його заховати в «Лефортово» або, зрештою, терміново перевели в інший ізолятор. Адже робити з Сущенка «залізну маску» явно не збиралися. Просто вибрали спосіб оповіщення громадськості через правозахисників, нехай і більш-менш лояльних до нинішньої російської влади. І час оповіщення обрали невипадково. Фактично новиною арешт Сущенка став 3 жовтня, коли з ним на стрічках інформагентств успішно конкурували повідомлення про розрив Росією угоди з США про плутоній і про вихід США з двосторонніх переговорів із Росією щодо Сирії.
Таким чином, арешт українського журналіста став розглядатися в контексті загального посилення конфронтації між Росією і Заходом. Швидше за все, Сущенка постараються обміняти на когось із затриманих в Україні російських агентів. А поїздка українського журналіста без акредитації в Росію - тепер це справжня гра в «російську рулетку».
Борис СОКОЛОВ, публіцист, Москва
