Що врятує Донбас?
Або Про реалії, які існують не залежно від того скільки разів Кучма обніметься з Зурабовим
«Екс-президент України Леонід Кучма і посол Росії в Україні Михайло Зурабов при зустрічі обнялись», - повідомляють ЗМІ про чергову зустріч путінських друзів, які мають вирішувати питання війни на Донбасі. Так ось я, як луганчанин, скажу, що перший крок до замирення на Донбасі буде зроблений, якщо всі ті хто зустрічається на Мінських перемовинах будуть сидіти не за круглим столом, а в камерах. І будуть не переговорюватись, а перестукуватись. Представника ОБСЄ, який ще в 2008-му році фактично звинуватив Грузію в розпалі військового конфлікту на своїй землі можна просто запросити пожити в Луганську. Для профілактики…
В Луганську наближається «веселий» Новий рік. Мушу сказати, що струм в Луганську наразі подається безперебійно і... безкоштовно. Безкоштовно для «ЛНР». Чого не скажеш про територію, що підконтрольна українській владі. Продукти в Луганську є, грошей немає, ну а винна у цьому звичайно «хунта». «Хунта» - це вже окреме явище, яке як Бабай із страшної казки приходить вночі і лякає смиренних луганчан. Луганчани називають дії Києва, який постачає до речі згадану електроенергію в Луганськ, блокадою. На пікети виходять люди з характерними плакатами і вигукують вимоги на межі з прокльонами. Пояснити при цьому як має доставити гроші в Луганськ Київ ніхто не береться. На банківські картки? Так не працюють в Луганську банки. Більш того, деякі «приватівці» взагалі побували в бандитському полоні в якості заручників. Готівкою? Тоді яким броньованим потягом треба везти ті гроші в Луганськ, щоб його не розікрали?
Зрозуміло, що проблема існує і треба чітко озвучувати – в Луганську бідують наші громадяни. Але для того, щоб їм допомогти, треба звільнити Луганськ. А це знову бойові дії, це жертви і руйнування, як на любій війні. Даруйте, але інший шлях – це лише добровільне складання зброї бойовиками, які явно не демонструють подібних намірів. І взагалі спостерігається цікава позиція деяких мешканців «ЛНР». Одна жіночка намагається зареєструватись переселенцем в Сватовому, щоб отримувати пенсію з українського бюджету. При цьому у відвертій розмові говорить: «У нас жить хорошо! Памятники не рушат и фашистов нет со свастикой!». Можна звичайно списати такі заяви на кремлівську пропаганду, але з другого боку, що завадило їй помітити фашистів з автоматами, мінометами і підвальними концтаборами, які оселились у неї в місті з квітня?
Ні про які здачі позицій бойовиками не йдеться. Іде торг на рівні «хто дурніший». В час, коли в Мінську хтось домовляється з кимсь про щось, в районі Трьохізбенки Луганської області словами Дмитра Тимчука продовжується накопичення формувань російських військ. За інформацією Тимчука зафіксовано прибуття ще однієї тактичної групи супротивника, що сформована з місцевих бойовиків і прибувших з Росії найманців. Чисельність такої групи близько 150 бойовиків, в її складі 4 танки, 6 ББМ. Помічене прибуття 2100-мм протитанкових гармат МТ-12 «Рапіра», а також 6 вантажівок з боєприпасами.
Ось це і є реалії, які існують не залежно від того скільки разів Кучма обніметься з Зурабовим. В свою чергу виявилось, що Крим, який нещодавно опинився без світла, дуже схожий на Крим, який був переданий Україні в 50-х роках. Безпомічний і безперспективний – територія в яку життя треба вдихати заново. Це ж чекає і Донбас, який все ще надіється на допомогу Путіна, яка поки що надходила в якості озброєння і бойовиків, та при цьому вимагає від Києва грошей. І це не просто така собі відверта хитрість чи гра в дурника, це ментальність. «Шарова» ментальність від якої Донбас поки що не готовий позбутись. Донбас має зрозуміти, що Путін підготував для нього долю Придністров’я – незавидна роль. Донбас має усвідомити, що замість нього ніхто не позбудеться Єфремових і Голенків, Пристюків і Мірошників, Плотніцьких та інших злоякісних наростів. Він має сам перерости своїх катів, інакше з’являться інші, яких він з легкістю прийме. Так, багато хто з них призначався зі столиці так само як і багато президентів прийшли на свій трон за допомогою Донбасу. І Україна змогла проявити свою волю на Майдані до якої мав би долучитись і схід. Зимовий майдан закликав до себе Донбас, а Донбас злякався. Він просто злякався змін. І перш-за-все змін в своїй суті, в своїй природі, своїй ментальності. Луганську психологічно комфортно з однією антиукраїнською газетою, в якій описується «причина» його бід і поневірянь. Йому комфортно чекати манни з неба, з Росії, з Києва, звідки завгодно, ніж реально побудувати свою сталу економіку. При цьому він мріє про власну самодостатність, як пияка малює в уяві картини власної винятковості. Що допоможе в такому випадку Донбасу, в крові якого так глибоко вшитий ген «совка»? Тоді, коли між плакатами «Луганчанам не потрібні нахлібники з Євросоюзу», «Путін, введи війська» і недавніми «Київ, дякуємо за голод і безробіття» проллється хоч крихта розуму і відповідальності. Розуму для усвідомлення абсурдності ситуації і відповідальності за ту трагедію до якої призвела та сама ментальність.
