Свято-фейк
Лише перемога української армії змусить Путіна відмовитись від плану завоювання України
На концерті з нагоди 8-ї річниці так званого приєднання Криму до Росії у московських Лужниках Володимир Путін виступив із черговою програмною промовою. Судячи з нестиковок, на які звернули увагу в Україні, Путіна і цього разу оточували ряжені, а для демонстрації публіці, яка уважно слухала його виступ, використовувалися зйомки концерту 2021 року. Президент Росії заявив, що за минулі 8 років «Росія чимало зробила для того, щоби підняти Крим і Севастополь. Потрібно було зробити речі, які не видно одразу, неозброєним поглядом. Вони мають фундаментальний характер: газопостачання, енергопостачання, комірне, відновлення дорожньої мережі, будівництво нових доріг, магістралей та мостових переходів». Президент Росії, як завжди, не став визнавати, що переважна частина побудованої за цей час в Криму інфраструктури призначена для використання у військових цілях, створеної на півострові найпотужнішим угрупуванням російських військ. Вона цю інфраструктуру використала та використовує нині для продовження агресії в Україні. Громадянському населенню Криму від цієї інфраструктури прибутку мало.
Путін стверджує: «Потрібно було витягнути Крим з тієї принизливої позиції, з того принизливого стану, в який Крим та Севастополь були занурені, коли перебували у складі іншої держави, яка фінансувала ці території за так званим остаточним принципом… севастопольці вчинили правильно, коли поставили жорсткий бар'єр на шляху неонацистів та крайніх націоналістів. Тому що те, що відбувалося на інших територіях і відбувається досі, – найкраще підтвердження цього.
Люди, які проживали та проживають на Донбасі, також не погодилися з цим державним переворотом. Проти них одразу були організовані каральні військові операції, і не одна, їх одразу занурили в блокаду, вони зазнали систематичних обстрілів з гармат, завдавали ударів авіацією – це все і є те, що називається «геноцид».
Саме позбавити людей цих страждань, цього геноциду – це є основною, головною причиною, спонукальним мотивом і метою військової операції, яку ми розпочали на Донбасі та в Україні, саме в цьому мета. І тут, ви знаєте, мені приходять на думку слова зі Святого Письма: немає більше любові, як хтось би віддав душу свою за друзів своїх. І ми бачимо, як героїчно діють та воюють наші хлопці під час цієї операції».
Чого не було, то це фінансування Криму та Севастополя за остаточним принципом у той час, коли півострів перебував під контролем влади України. І виступи сепаратистів на Донбасі були не стихійним протестом проти Євромайдану, а старанно підготовленою операцією російських спецслужб. І за всі вісім років протистояння обстріли відбувалися, але нікому із спостерігачів на думку не спадало називати те, що відбувається, геноцидом. Просто Путін зараз гарячково шукає хоч якесь пропагандистське обґрунтування розпочатої ним війни, в якій спочатку передбачалося всі основні проблеми вирішити взяттям Києва за 3-4 дні і яке триває вже понад 3 тижні. От і стверджує, що мешканців Донбасу треба рятувати від «геноциду». Тільки ось «наші хлопці» при цьому бомбардують і обстрілюють пологовий будинок та Драмтеатр у Маріуполі, бомблять житлові будинки в Києві та Харкові, Сумах та Чернігові, саме так розуміючи «визволення» українців, але навряд чи при цьому згадують про Біблію.
Путін наполягає, що «Священне писання християнства» - це «універсальна цінність для всіх народів та представників усіх конфесій Росії та саме для нашого народу – насамперед для нашого народу. І найкращим підтвердженням тому є те, як воюють, як діють наші хлопці під час цієї військової операції: пліч-о-пліч, допомагають, підтримують один одного, а якщо треба, то як рідного брата прикривають своїм тілом від кулі на полі бою. Такого єднання ми давно не мали». Виходить, що, на думку Путіна, російський народ – це найбільш християнський народ у світі. Чи далеко тут до ідей Гітлера про перевагу німецького народу над усіма народами світу? А про єднання і натяку немає, оскільки багато російських військовослужбовців відмовляються битися в Україні. Ще Путін процитував слова адмірала Федора Ушакова про те, що «грози ці підуть на славу Росії». Насправді нинішня війна приносить російській армії одне безслав'я. Вона несе на порядок більші втрати, ніж противник, що сильно поступається їй у чисельності особового складу та бойової техніки, і виявляється не в змозі досягти своїх стратегічних цілей.
Тим часом Путін намагається натиснути на лідерів Німеччини та Франції, щоб ті змусили Україну капітулювати. У телефонній розмові з Олафом Шольцем він стверджував, що «російські Збройні Сили роблять все можливе для збереження життя мирних громадян, зокрема шляхом організації безпечних коридорів для виходу населення з міст у зоні бойових дій», але канцлер йому не повірив. Путін прагнув нав’язати Шольцю думку про те, що «київський режим прагне всіляко затягнути переговорний процес, висуваючи нові нереалістичні пропозиції. Проте російська сторона готова продовжити пошук розв'язання у руслі своїх добре відомих принципових підходів». На практиці Путін добивається припинення вогню на тих позиціях, які зараз займають російські війська, та подальшого роззброєння України під приводом надання їй нейтрального статусу та дарування права Росії визначати, яке озброєння Україна може мати, а яке не може. Але, гадаю, у Шольця вистачить кмітливості не намагатися переконати президента України прийняти путінські умови.
Під час телефонної розмови з Еммануелем Макроном Путін знову повторив брехню про гуманітарні коридори, а також виклав «принципові підходи російської сторони до можливих домовленостей» на російсько-українських переговорах. Макрон, схоже, російську риторику щодо переговорів пропустив повз вуха, тим більше, що міністр закордонних справ Франції Жан-Ів Ле Дріан нещодавно заявив, що Росія веде мирні переговори з Україною лише для відводу очей. Президент Франції закликав Путіна зняти облогу з Маріуполя, відкрити туди гуманітарний коридор та встановити режим припинення вогню, але навряд чи вірив, що Путін до нього прислухається. Думаю, що єдиний шлях порятунку Маріуполя – ця організація його деблокади, у тому числі за рахунок перекидання сил та засобів з інших напрямків. Зараз, коли російський наступ на більшості дільниць фронту зупинено, варто звернути більше уваги на південь. Тільки перемога української армії там змусить Путіна відмовитись від плану завоювання України.
Борис СОКОЛОВ, професор, Москва
