Великий комбінатор
або як Путін «разводит» міжнародну спільноту з допомогою України
Крим залишиться в складі України! Поведінка Путіна, останні заяви США та поведінка українських політиків знімають всі сумніви з приводу цього.
А тепер по черзі.
По-перше, від самого початку сценарій «провокацій» в АРК реалізовувався «чужими» руками: російськими депутатами, близькими за духом Жиріновському, якого в самій Росії вважають блазнем, а хто вірить блазням? Жодного депутата з «Єдиної Росії», який би напряму був пов'язаний з Путіним і закликав до бунту на кораблі в Криму - не було! Заяви про допомогу в навалі бандерівців Росії «метав» з півострова проросійський спікер Ради Констянтинов і новий очільник кримського Кабміну. Тож і в цій ситуації з Володимира Володимировича нічого взяти, бо Держдума відреагувала на звернення братнього народу.
По-друге, від початку нагнітання загрози військового втручання Путін жодного разу не дав публічної оцінки подіям в Україні. Я підкреслюю – ЖОДНОГО РАЗУ! Чого він чекав? Мовчання Володимира Володимировича здивувало, навіть, втікача Януковича, який теж не розумів, чому попри гарантії допомоги кривавому диктатору, Путін стримано мовчить. Втім, ця пауза була більш ніж красномовною. Але про це згодом.
По-третє, «мовчання ягнят» паралельно супроводжувалося негласним вторгненням в Крим російських військових та техніки без впізнавальних знаків. Тобто де-факто створювався антураж наміру захоплення півострову, але це - блеф! І не більше. РФ чекала. Чекала поки здадуть нерви в українців і вони спровокують себе. І коли українська сторона запанікувала й з’явилися заяви про наступ, почалися дії у відповідь, які були результатом попередніх факторів. Російська Держдума на підставі представленої Матвієнко інформації про те, що в Криму загинули люди, дає добро Путіну на введення військових на територію Криму. Світова спільнота реагує меттєво: «Анексії Криму не може бути!» Обама застерігає від збройного конфлікту і лякає Росію високою ціною, яку їй доведеться заплатити. А у відповідь – знову мовчання Путіна. Питання: чому він мовчить?
Є два пояснення.
По-перше, вся активізація військової міці Росії на території України по суті - це не більше аніж брязкання зброєю, аби нагадати регіону та світу про себе і змусити нову українську владу понервувати, а відтак - рахуватися з економічними інтересами господаря Кремля.
По-друге – почалися підкилимні торги Путіна з США та Європою, яким не потрібне збройне протистояння в серці Європи. Тож Кремль торгується. Він приймає пропозиції. Він хоче надійних гарантій від США з непросування системи ПРО в Європі та, можливо, поступливості господаря Білого дому в інших гарячих питаннях. Крім того, Кремль хоче здобути найбільше економічну та політичну вигоду і від призначенням в Криму на ряді посад своїх людей, яких визнає Яценюк та компанія. Путін також хоче бачити в Україні на посаді президента, а потім і голови КМУ, близьку «за правилами гри» і зрозумілу йому людину. Варіантів кандидатури, на яку в такому випадку погодиться Росія, США та Європа – небагато. Тимошенко ідеально підходить для цього. Вона більш-менш задовольняє всіх. Не випадково ми зараз бачимо її активну діяльність у вирішенні «військового» сценарію: план, як цього уникнути, можлива поїздка на переговори до Путіна. Все це елементи одного ланцюжка подій.
Тепер про «абхазький» сценарій. Він дійсно розглядався Кремлем, але не як основний. Путін розуміє: зараз розхитати Україну на громадянську війну не вийде (це завдання не цього сезону), але "тренування" - не завадять. Крім того, АРК не потрібна РФ щей тому, що для утримання півострову Росії доведетсья викладати чималу суму, постачати 3 мільярди кубометрів води (бо Каховський канал Україна "прикрутить" в разі анексії) та будувати ряд об'єктів (електростанцій, водопостачання). А міжнародні «прошенія» з різних сторін про "змилування" над Україною скоро дадуть свої плоди: не демократичний Путін зробить джентльменський хід.
Як це може статися?
Як варіант, крайньою можуть зробити хоча б пані Матвієнко. Вона ідеально підходить на один з відступних варіантів Кремля. Можливо, вже сьогодні з’явиться інформація, що подана нею інформація в Держдуму Росії не правдива, або бо нікого в Криму не вбили. Тому й захищати нікого. Тому рішення Думи грунтується на брехливій інформації. Відтак, може з’явитися привід для відкликання російських військ з Криму. В такому разі і з такими формулюваннями жодних підстав сказати, що Путін - загарбник, не буде. А за цей час Росія з США домовляться про ПРО, Тимошенко стає «ангелом миру» і компромісною фігурою між США, Заходом та Росією. Як і у випадку з Сирією "великий комбінатор" чужими руками «розведе» всіх. За 7 днів від початку конфлікту ситуація з Кримом стабілізується. Чекаймо.
