Донбас знищує Москва!
Є давня мудрість - не кажи гоп, поки не перестрибнеш. Завітавши до Георгієвки (Лутугинський район Луганської області) та Видного (передмістя Луганська), військові поспішили доповісти про зайняття південно-східної частини Луганська, чим задали самим луганчанам складний ребус - де саме в нашому Луганську знаходиться ця сама південно-східна частина. Українські війська дійсно ще не зайняли ніякі позиції в самому Луганську, але те, що вони досить впевнено прорубали коридор до аеропорту - це факт. Ніяких диверсійних груп нацгвардії в Луганську немає. Принаймні ніхто їх не бачив. У місті абсолютна домінація терористів, які використовують її для безкарних і зухвалих провокацій.
18 липня бабці з торбинками, тітоньки з дітьми, чоловіки з велосипедами спокійно переходили по пішохідному переходу в спальному кварталі Луганська. Звичайна і знайома картина - ринок, сонні перед дощем покупці, п’янички в пошуках оковитої. Навіть поріділий за час "влади ЛНР" автотранспорт не псує приглушеного, оманливо-спокійного настрою. А ж раптом вибухи, кров, тіла, хаос, паніка, крики... Мінометні залпи поставили ще одну печатку горя на Луганську. І не одну, адже атака відбулась в різних частинах міста, по місцям масового скупчення цивільного населення, де і не пахло бойовиками. Печатку, яку не змити і не витравити. Ще не минуло доби з моменту трагедії "Боїнга 777" під Торезом, як головорізи по відповідному наказу почали робити, так би мовити, альтернативну картинку - "нацгвардія вбиває мирних луганчан". До трупів нещасних приставили озброєну охорону, яка не давала їх відвезти. Накривши їх покривалами, що принесли місцеві, бандити чекали російських стерв'ятників з телекамерами. "Ах, если бы все слёзы, пот и кровь пролитые за всё, что здесь хранится вдруг выступили, то был бы вновь потоп. Я захлебнулся бы в своих подвалах", - писав Пушкін в «Скупому лицарі». Якби вся кров і сльози, пролиті для камер російського телебачення, винирнули б з-під землі - захлинулись би і російські журналісти, які є прямими співучасниками злочинів проти людства, і промосковські бандити, і їх оскаженілий володар. Загал «звичайної» луганської доби – 15 смертей, більше 50 поранених.
Але це не просто терористи чи бандити. І тим більше це не "ополченці". Це заслані в наші краї російські звірі. Без принципів, без моралі, без правил. Це завезені до нас жорстокі і холоднокровні вбивці, яким байдуже, кого нищити. У них є наказ - перетворити колись спокійне місто на пекло, і вони його автоматично виконують без сумлінь совісті. Автор цих наказів нічим від них не відрізняється, окрім костюмів і туфель на компенсаторно високих каблуках. Кремлівський вовкулак реалізовує біснуваті плани щодо впливу в світі і тішиться з того, як йому вдається тримати за ідіотів мільйони людей. В тому числі і лідерів інших країн. І останні, можливо, й далі б грали роль дипломатичних дурників, як би не трагедія в Донецькій області, що зачепила життя їхніх громадян. Європа скликала Раду безпеки ООН з метою обговорити ситуацію зі збитим літаком над Україною і дати визначення - чи це теракт, чи прикра випадковість. Зійшлись на останньому - ну, з ким не буває? Приємно вразила робота СБУ. Протягом доби Службою безпеки були надані незаперечні докази авторства трагедії. Взагалі, дивитись Раду безпеки ООН треба під звуки канонад на Донбасі. А ще краще її тут проводити. В касках і бронежилетах, в наметі під акомпанемент вибухів. Гадаю, висновки були б дещо більш об’єктивними і більш відповідними реаліям. А саме, Путін - очільник тероризму, російські військові - фанатичні моджахеди в спотвореному російському варіанті, а Росія – держава-агресор, яка стала виною загибелі сотень пасажирів цивільного літака і тисяч українців. Хоча і ці визначення не зовсім правильні. Навіть у моджахедів є ідея, навіть у багатьох терористів є внутрішній посил переконань. Російська ж агресія – це цинічна політика геноциду всього українського, політика винищення всього інакшого, політика отупілого зла в обгортці висмоктаної з пальця ідеї «руського миру».
Путін цього року став рекордсменом по божевільних кроках, що ламають світові принципи співіснування. Спочатку він в супереч міжнародним угодам анексує Крим, тим самим руйнуючи засади гарантій безпеки держав, що відмовились від ядерної зброї. Потім розпалює в сусідній державі збройний конфлікт, а в довершення цього постачає терористам комплекси протиповітряної оборони, які здатні поцілити в цивільні літаки на безпечних висотах. Хоча, вже не таких і безпечних. Нікому ще не прийшло в голову постачати терористам стратегічну зброю. Сьогодні він підкинув мавпам "Буки", а завтра подарує Кубі або Венесуелі ядерну зброю. Треба визнати, що згадана світова спільнота настільки зашкарубла і боязлива, що навіть зараз дедалі більше пускається в танок заяв і зітхань, нарад і обговорень ніж реальних кроків. Так, Обама таки ввів санкції проти Москви, в надії на те, що внаслідок цих санкцій, Путін - один з найбагатших людей в світі - колись стане жебраком, а 80% його холопів, які за 300 років вже давно звикли до жебракування і покірності, засумніваються у вірному курсі свого вождя. «Холопов своих мы вольны жаловать и казнить» - писав Іван Грозний. За віка в Московії нічого не змінилось. Тому, на жаль, таких кроків не достатньо. Росіяни ладні вірити в могутність нафти, покладатись на дур керманича, поводиря чи кормчого, і зливати гнів на вигаданому ворогу. Якщо такого ворога не буде, то об’єктом для агресії стане сусід, товариш і навіть брат. Це природа російських війн і російських «бессмысленных и беспощадных» бунтів. Це суть того самого «руського миру», який розуміє лише аргумент кулака по пиці, а засудження і занепокоєння розглядає як слабкість. Здається, першим зі світової спільноти це зрозумів прем’єр Турції Реджеп Ердоган, який дав ясну оцінку поведінці Москви, прямо звинувативши її в трагедії над Торезом. Якби все шановне панство за столами ООН одностайно проговорило декілька чітких обвинувачувальних фраз з прямими вимогами до конкретного персонажу в Москві, у когось амбіції, можливо, пригасли б. Скажіть разом - хто підбив малайзійський літак? Хто є спонсором і джерелом тероризму? Хто розпочав війну на Донбасі і бомбить з мінометів і «градів» Луганськ? Хто, врешті, знищує Донбас? Москва!
Сенат США, щоправда, таки прийняв в першому читанні проект закону про статус союзника, який обіцяють надати Україні і який дозволить Америці вступитись за нас не на словах. Сказав сліпий: «побачимо». Ми на Донбасі, утнувшись в сиру землю під час бомбардування, наразі занадто далекі від світової політики і в підвалах не завжди маємо можливість стежити за світовими новинами, бо свого часу занадто часто ходити на проросійські мітинги і скандували алогічні гасла на кшталт «Путін! Путін! Беркут! Беркут!». Тому поки що під Луганськом точаться запеклі бої, де гинуть за СВОЮ Батьківщину українські хлопці, підриваються на мінах цивільні машини, а вулиці міста пронизує плач чергових поховань.
