На прощання
Отже, відсьогодні у нас безвізовий режим з Євросоюзом.
Прощавайте, хамуваті панянки в консульствах і візових центрах – може, тепер згадаєте, що є громадянками країни, з мешканців якої ви з такою насолодою знущалися.
Прощавайте, візові центри-здирники. Йдіть собі з миром і з торбами.
Прощавайте, тупуваті й зверхні охоронці посольства Італії (так, це особисте).
Прощавайте, кілограми довідок і паперів. Скільки дерев тепер уникне сокири!
Прощавайте, абсурдні й принизливі анкети. Кафка нарешті спочине.
Прощавай, Залізна завіса. Ти пережила падіння радянської диктатури, дві наших революції, тебе перефарбовували і перейменовували, але ось ти впала по-справжньому.
І, нарешті:
Прощай, немытая Россия,
Страна рабов, страна господ,
И вы, мундиры голубые,
И ты, послушный им народ.
До речі, повсюдно цитована версія з рядком «И ты, им преданный народ» є пізнішою. «Послушный» - важлива відмінність, що геть міняє тональність вірша. Відданість породжується любов’ю. Слухняність виховується страхом. А страх невічний.
Прощавай, Росія. Зустрінемось в іншому житті, коли перестанеш слухатися своїх мундирів. Прощавай.
