На три літери
Нещодавно з Москви до Луганська завітав новий "прем’єр-міністр" так званої "ЛНР". Марат Баширов, який навіть прізвищем своїм натякає на ординський характер всієї цієї вистави під назвою "рускій мір", був висланий десантом в гарячу точку на сході України в ролі інспектора або, простіше кажучи, "смотрящего". Насправді, цей крок Москви говорить про те, що в Луганську дійсно нелад і білокам’яна турбується щодо надійності і адекватності місцевих "шестірок", як-от алкоголіка Болотова. Інспекційний характер приїзду Баширова доводять його перші оціночні висловлювання. А саме так званих "народних губернаторів" та їх замів він назвав д... поганим словом їх назвав. Але це той випадок, коли з "росіянином" Маратом не посперечаєшся. Що правда, то правда.
«Де ви їх понабирали?» - обурюється Баширов. Хоча варто було спитати - хто понабирав? Колись я оприлюднив відео з тим, як самі луганчани, а точніше купка бабць та дідусів, не могли зрозуміти, кого вони обрали і головне - як? Як відбувалось голосування за "народного"? Хто його представляв люду? Що про нього знають місцеві? Ніхто і нічого! Це було одне з принижень луганчан, яке сталось на їх очах з їхньої згоди. Вже потім відбувся ще й принизливий "референдум". Принизливість цих дійств була в тому, що це трапилась навіть не вистава, а якійсь флеш-моб, фікція, авантюра, в якій учасникам була відведена роль пасивних спостерігачів з імітацією активності. Всі ці "губернатори" Болотови, інспектори Баширови, "референдуми" - не просто фантасмагорія, це соромницький діагноз Луганщини. "ЛНР", "ДНР", "СНР" - це ті три літери до яких врешті-решт прийшов Донбас, хоч його ніхто туди не посилав. Прийшов зі своїм квазіпатріотизмом, квазіпереконаннями, квазібаченням майбутнього. Чорна діра історії. Ні до розумних, ні до красивих. Між часом і простором, поза реальністю сьогодення, але з реальними проблемами, які вже не вирішити навіть за десятиліття.
Трагедія 11 липня під Зеленопіллям не забудеться, так само як і трагедія літака Іл-76 з 49 загиблими. Але підґрунтя цих трагедій однакове. Спеціально перепитавши багатьох колишніх військових щодо їх ставлення до цього випадку, а саме чи була це зрада, я почув одностайне - ні. Це не зрада, це халатність (характерне слово я, звичайно, замінив). Та сама халатність, яка розквітала в армії завжди, попри начебто апріорну дисциплінованість. Ну а роки абсолютної незадіяності армії у військових реаліях лише вкоренили це небезпечне явище. Військових вивели в чисте поле як мішень на полігон. Якщо бандити прикриваються житловими кварталами та спідницями мам на дитячих майданчиках, то наші військові вийшли в ровеньківське поле, поставили техніку, розбили намети і, мабуть, вирішили, що це й означає зайняти територію.
Побили наших солдат сильно. Медсестри дніпропетровської обласної лікарні, куди доставили поранених, непритомніли від побаченого. Без очей, без ніг... Годі й описувати жахливу реальність війни. Це боляче і біль посилюється ще й від усвідомлення - цього могло не статись! Дві третини загиблих військових за час проведення АТО полягли не в бою, а ось так - внаслідок чиєїсь невідповідності посаді, а може, й зради. Треба визнати перевагу бандитів у ключовому моменті. У бандитів немає бюрократії. Вони не бояться відповідальності. Саме тому вони мобільніші, спритніші і хитріші.
Є ще одна деталь згаданої події. "Град", який знищив нашу позицію, працював з російського кордону. Перед цим цю ж місцину обслідували російські гелікоптери та безпілотники, які зондували територію дислокації наших військ. Більш того, місцеві стверджують, що в ровеньківському районі "градів" немає. Але при цьому їх безліч стоїть на території РФ і самі росіяни зазначають, що військові чекають першого пострілу в бік території Росії.
Ми маємо факт збройного нападу на нашу землю сусідньої держави, зухвалої провокації і цей факт не можна залишити без уваги світу. Про це треба трубити! Що ж коїться в самому Луганську? В Луганську спека. І всі розуміють, що це лише початок. Зі спекою, щоправда, декому світить і сонце прозріння. Особливо, коли бачать у власному дворі таке:
«Поблизу вулиці 1-ї Донецької, - говорить очевидиця про центр міста, - зупинився червоний позашляховик, з нього пальнули з міномету і він зник. Так вони і луплять з межі житлових будівель. А куди воно долетіло? Хто знає? Якщо в людей, то скажуть - нацгвардія бомбить мирних мешканців». «Міномет 82 мм б’є на 3 км. З міста поцілити у військових неможливо, лише в саме місто», - зазначає інший очевидець Дмитро.
Це ті самі позашляховики Тойота, які бандити "віджали" у місцевого автосалону. Зрізали їм верх і тепер використовують як пересувну вогневу позицію. Тільки якщо реактивні установки вони встановлюють у житлових кварталах і б’ють здебільшого в бік української армії, то міномети використовуються для ударів по мирних кварталах. Звичним явищем стали танки в місті. Зокрема в квадраті вулиці Кавказької облаштувався танк і наразі зрізують дерева для зручнішого ведення обстрілу по аеропорту. Звичайно, нашій авіації спрацювати по цьому танку не вдасться, адже навколо самі хати. В принципі цього тільки й чекають путінські диверсанти.
10 липня бандити заявили: "Луганськ в найближчі два дні буде під сильним авіаційним або ракетним ударом", на що я зазначив: якщо наш літак прилетить на підмогу аеропорту, то чекайте провокацій у місті. І дійсно 11 липня, в час коли українська авіація досить вдало потріпала нападників в районі селища Видне, були пошкоджені будівлі біля автовокзалу Луганська. Очевидці навіть налічили 10 загиблих, з яких лише двоє бойовиків (інформація не підтверджена). Ось тільки літак наш в самому місті не працював. Також 11 липня міна, що мала потрапити в годину пік до залізничного вокзалу, влетіла в будинок на вулиці Кірова. Загибла бабця, яка стояла біля вікна. Можна собі уявити, яку б картину намалювали російські ЗМІ, якби міна потрапила в сам вокзал. В Краснодоні, в тому самому місті, через яке проходить підкріплення з Росії до бойовиків, бандити наразі облаштовують міцні барикади. Зокрема на кварталі Лютікова. Техніка, яка і цього разу серед білого дня пройшла по Краснодону, в Луганськ не доїхала. Бойовики укріплюють жилу Краснодон - Суходольськ - Луганськ. Саме тут вони будуть чинити найпотужніший спротив.
Переконаний, що Гіркін, який зараз з пофарбованим волоссям з’явився перед телекамерами в Донецьку, не може розглядати Донецьк як стратегічний пункт (та і не Гіркіним єдиним!), хоч так і здається на перший погляд. Донецьк буде важко втримати внаслідок його масштабів. Донецьк - це об’єкт для провокацій, для затягування часу, для інформаційної війни. Він буде у підвішеному стані, поки буде існувати продовження згаданої жили: Краснодон – Луганськ – Донецьк. Щоб втримати його, бандитам потрібно дочекатись стратегічної переваги в кількості бойовиків і відповідному озброєнні, що й забезпечує ця артерія. Луганськ - це вже укріплене місто з прямим виходом на Росію, в яке можна за годину поставити танкову зброю. У випадку ж зайняття аеропорту можна чекати, що там загніздяться кримські літаки з українськими гербами. А це буде якісно новий виток протистояння.
Ніч у Луганську окрім потужних хлопків артилерії та собачого гавкоту відзначилась ще й автоматними чергами, а це значить, що були перестрілки між бойовиками. Внутрішньовидова боротьба терористів не дивина. Врешті-решт бандити і між собою воюють за місце під сонцем. Переконаний, що деякі повалені угрупування будуть названі колишніми "побратимами" бандерівцями і провокаторами Нацгвардії. Тим більше, що такий інформаційний "фінт" Болотов вже запускав місяць тому під час конфлікту з отаманом Козіциним, що потрапив до Луганщини з Ростова. Тоді Болотов його назвав агентом української армії і провокатором. Якщо сам Болотов у чомусь яскраво проштрафиться, не здивуюсь, коли Баширов поставить питання зради ним інтересів "ЛНР". "Я давно интересуюсь, ты не засланная к нам?" - фраза з казки Леоніда Філатова вже стає реальністю в лавах бойовиків. Параноя - неминуче явище в такому середовищі. Але, як сказано в анекдоті, якщо у вас параноя - це ще не значить, що за вами ніхто не стежить. Може, й справді димок не без вогню? Перевірити це можна, лише уважно придивившись до того, яку горілку останнім часом п’є Болотов. Не інакше як українську за старовинними масонськими рецептами з жидо-бандерівським перцем, обов’язково настояну на крові християнських немовлят. Але те, які християни виходять з шаманських мордвинів - це вже тема окремої розмови.
